Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КоротунаВ. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Коростишівський гранітний кар'єр", ОСОБА_6

представник відповідачів - Очич Андрій Юрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 10 січня 2017 рокуу складі колегії суддів: Павицької Т. М., Косигіної Л. М., Худякова А. М.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Коростишівський гранітний кар'єр" (далі -

ПАТ "Коростишівський гранітний кар'єр"), ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником частини приміщення по обробці граніту, яке знаходиться по АДРЕСА_1 на території, яка перебуває у користуванні ПАТ "Коростишівський гранітний кар'єр". За час шлюбу з ОСОБА_6 дане приміщення було придбано у ПАТ "Коростишівський гранітний кар'єр", а право власності на вказане майно він набув на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 24 грудня 2014 року, яким внаслідок поділу спільного сумісного майна подружжя йому виділено у частині приміщення для обробки каменю, літера "М", інвентарний номер об'єкта 98, загальною площею 1 889,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2, загальна площа яких складає 944,11 кв. м.

Зазначав, що після розірвання шлюбу йому було заборонено прохід, проїзд через прохідну ПАТ "Коростишівський гранітний кар'єр" до приміщення, з мотивів, що приміщення належить виключно колишній дружині - ОСОБА_6 Частина майна, що знаходиться у його власності огороджена, ключі від воріт знаходяться у ОСОБА_6, територія, яка знаходиться навколо належної йому частини майна знаходиться у користуванні ПАТ "Коростишівський гранітний кар'єр", керівником якого є батько ОСОБА_6

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належною йому частиною нежитлового приміщення шляхом надання йому безперешкодного доступу до належної йому частини приміщення для обробки каменю, площею 944,11 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_2.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області

від 21 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Зобов'язано усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_4 частиною приміщення для обробки каменю, площею 944,11 кв. м, яке розташовано по АДРЕСА_3, шляхом надання доступу до належної йому частини приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу належить частина нерухомого майна, а також наявні перешкоди у здійсненні права користування, які чиняться відповідачами.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10 січня 2017 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області

від 21 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі чинять перешкоди позивачу в користуванні його власністю.

У січні 2017 рокуОСОБА_4подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

У квітні 2017 року ПАТ "Коростишівський гранітний кар'єр" та ОСОБА_6 подали заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду