розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Апеляційного суду Київської області у складі суддів Гуля В. В., Воробйової Н. С., Савченка С. І., від 15 липня 2016 року.

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ "Родовід Банк" мотивована тим, що 16 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - ПАТ "Родовід Банк") та відповідачем ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав у кредит 24 000 дол. США строком до 16 січня 2023 року та зобов'язався повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними в строки та порядку, що передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_7 16 січня 2008 року між позивачем та Новосельським Р. А. було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель погодився в повному обсязі відповідати за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_7

ПАТ "Родовід Банк" у позовній заяві вказало, що позичальником ОСОБА_7 та поручителем Новосельським Р. А. не виконано належним чином кредитних зобов'язань в частині дотримання строків повернення кредиту та сплати процентів, і це призвело до виникнення кредитної заборгованості. Банк вважає, що ця заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно в судовому порядку, тому звернувся до суду з цим позовом.

На підставі наведеного ПАТ "Родовід Банк" просило суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитом та процентами станом на 07 травня 2015 року в розмірі 40 024,59 дол. США, 9 263 384 грн 81 коп. пені та 3 % річних, а також 3 654 грн судового збору.

У листопаді 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Родовід Банк", третя особа - ОСОБА_7, про визнання договору поруки припиненим.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_8 мотивована тим, що 10 листопада 2008 року між банком та позичальником за кредитом було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшено процентну ставку за користування кредитом. Така угода укладена без відома та згоди поручителя незважаючи на те, що відбулося збільшення обсягу його відповідальності. ОСОБА_8 стало відомо про ці обставини після звернення банку до суду із первісним позовом. Керуючись частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ОСОБА_8 вважає, що порука припинилася, і тому звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами.

З огляду на зазначене ОСОБА_8 просив суд визнати припиненою з 10 листопада 2008 року поруку за договором поруки, укладеним 16 січня 2008 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2016 року первісний позов задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "Родовід Банк" 40 024,59 дол. США заборгованості за кредитом та процентам, 500 000 грн пені, 47 321 грн 42 коп. 3 % річних та 3 654 грн судового збору, тобто по 1 827 грн судового збору з кожного. В іншій частині первісних позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_8, взявши на себе зобов'язання солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені між банком та ОСОБА_7, що передбачено пунктом 1.1 відповідного договору поруки, надав свою згоду на зміну основного зобов'язання без його додаткового повідомлення та укладення з ним окремої угоди. Тобто суд дійшов висновків про безпідставність зустрічного позову.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову мотивоване тим, що позичальник та поручитель за кредитом не спростували обставин, якими обґрунтовано первісні позовні вимоги банку, щодо наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин, наявності непогашеної кредитної заборгованості, її розміру та складових, періоду нарахування, а також вимоги про стягнення такої заборгованості у солідарному порядку з відповідачів.

Водночас суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати правовий механізм частини третьої статті 551 ЦК України і зменшити нарахований банком розмір пені за порушення умов кредитного договору з 9 216 063 грн 38 коп. (еквівалент - 438 327,84 дол. США) до 500 000 грн з урахуванням того, що розмір неустойки за договором значно перевищує розмір заборгованості, майновий стан позичальника, який є пенсіонером та в 2012 році протягом певного часу потребував медичної допомоги, є тяжким, строк виникнення заборгованості збігається з настанням світової фінансової кризи та, як наслідок, об'єктивним зниженням доходів, зменшення розміру пені до вказаного судом розміру не призведе до негативних наслідків для позивача.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2016 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_8 заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення суду. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки, що укладений 16 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та ОСОБА_8 В іншій частині рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення суду в такій редакції: "Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 40 024,59 дол. США заборгованості за кредитом та процентами, 500 000 грн пені, 47 321,42 грн 3 % річних. В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" відмовити.". Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ "Родовід Банк" судовий збір у сумі 7 673 грн 40 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що порука не припинилася, оскільки умовами кредитного договору від 16 січня 2008 року передбачено погашення кредиту періодичними платежами у строк до 16 січня 2023 року, боржник не погашав кредит з липня 2014 року, вимоги до поручителя банком пред'явлені лише 20 травня 2015 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду, у зв'язку з чим відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку її сторони розмір стягнутої судом першої інстанції заборгованості не оспорювали і в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядалося.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Родовід Банк" просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ПАТ "Родовід Банк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не надав належної правової оцінки тому, що наслідки пропуску позивачем шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя можуть бути застосовані лише до певної частини періодичних платежів, а не до всієї суми заборгованості в цілому, і аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, та від 17 вересня 2014 року, справа № 6-53цс14.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року, крім іншого, відкрито касаційне провадження у справі, надано сторонам строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк", поданому в грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_8 просить відхилити касаційну скаргу і залишити без змін рішення апеляційного суду.

Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_8 мотивує тим, що касаційна скарга необґрунтована, а рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ "Родовід Банк" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Суд першої інстанції встановив, що 16 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 24 000 дол. США строком до 16 січня 2023 року та зобов'язався повернути кредит і сплатити 15 % річних за користування кредитними коштами в строки та порядку, що передбачені кредитним договором.

16 січня 2008 року з метою повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та Новосельським Р. А. було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Крім того, 10 листопада 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 16 січня 2008 року, за умовами якої процентна ставка за кредитним договором встановлена у розмірі 18 % річних.

Станом на 07 травня 2015 року виникла заборгованість за кредитом та процентами в сумі 40 024,59 дол. США, у тому числі: 12 400,29 дол. США - поточна заборгованість за кредитом; 10 065,28 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 409,92 дол. США - поточна заборгованість за процентами за кредитом; 17 149,10 дол. США - прострочена заборгованість за процентами за кредитом. Сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами становить 438 327,84 дол. США, що в еквіваленті становить 9 216 063 грн 38 коп., у тому числі: 188 830,13 дол. США (в еквіваленті 3 970 248 грн 50 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 249 497,71 дол. США (в еквіваленті 5 245 814 грн 88 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення процентів за кредитом. Сума 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами становить 2 250,67 дол. США, що в еквіваленті становить 47 321 грн 42 коп., у тому числі: 969,56 дол. США (в еквіваленті 20 385 грн 51 коп.); 1 281,11 дол. США (в еквіваленті 26 935 грн 91 коп.).

Такі встановлені судом першої інстанції обставини сторони у справі не оспорюють.

Враховуючи посилання та вимоги касаційної скарги і заперечення на неї, між сторонами існує спір щодо припинення чи неприпинення поруки ОСОБА_8 за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_7 перед ПАТ "Родовід Банк".

Апеляційний суд вважав, що порука припинилася з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, однак такі висновки апеляційного суду є передчасними.

Частина четверта статті 559 ЦК України пов'язує припинення поруки, зокрема, із закінченням строку її чинності. Цією нормою права передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зі змісту другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічних правових висновків дійшла ВеликаПалати Верховного Суду в постанові від 13 червня 2018 року, справа № 408/8040/12, зокрема, що в разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Колегія суддів Верховного Суду при перегляді цієї справи № 357/9757/15-ц не встановила підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 13червня 2018 року, справа № 408/8040/12.

Апеляційний суд встановив, що боржник не погашав кредит з липня 2014 року, а вимоги до поручителя пред'явлені лише 20 травня 2015 року, тобто з пропуском, визначеного законом шестимісячного строку звернення до суду, у зв'язку з чим порука припинилася повністю.

Враховуючи наведені вище роз'яснення, апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що відповідна порука припинилася також і за період, що не перевищує шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Крім того, згідно з частиною першою статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд наділено процесуальними повноваженнями на перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд при розгляді цієї справи вийшов за межі вказаних процесуальних повноважень, оскільки зустрічні позовні вимоги про припинення поруки ОСОБА_8 обґрунтував обставинами, передбаченими частиною першою статті 559 ЦК України (припинення поруки через зміну зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності), і саме ці підстави зустрічного позову були предметом дослідження, доведення та спростування при розгляді справи в суді першої інстанції. А отже, висновки апеляційного суду про припинення поруки з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, на підставі якої зустрічний позов не заявлявся, є безпідставними.

Оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, чим порушив вимоги частини першої статті 303 ЦПК України 2004 року, та дійшов передчасних висновків про наявність підстав для припинення поруки в повному обсязі, то наявні підстави вважати, що апеляційний суд допустив ухвалення судового рішення у справі, яке не відповідає приписам статей 213- 214 ЦПК України 2004 року щодо його законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має процесуальних повноважень на оцінку зібраних у справі доказів, а тому позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом щодо припинення поруки. З огляду на зазначене оспорюване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених частинами третьою та четвертою статті 411 ЦПК України.

позивач	-	Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
представник позивача	-	Ткачов Олександр Юрійович,
відповідачі	-	ОСОБА_7,
	-	ОСОБА_8,
представник відповідача	-	ОСОБА_9,