розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року в складі судді Мартиненко В. С. та постанову апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року в складі колегії суддів: Азевича В. Б., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Компанія "Вода Донбасу"), третя особа - Управління по справам захисту прав споживачів, про захист прав споживачів та визнання дій неправомірними.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є споживачем послуг, що надаються КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. Облік спожитої води здійснюється лічильником. У 2007 та 2010 роках повірку вказаного засобу обліку було здійснено за власні кошти споживача. В 2014 році позивач допустила представника КП "Компанія "Вода Донбасу"до зняття показників лічильника, однак повідомила його, що більше сплачувати за повірку приладу обліку води не буде, оскільки такі витрати законом покладено на відповідача. З 23 лютого 2014 року відповідач вивів з експлуатації та абонентської бази вищевказаний лічильник, нараховує плату за послуги по нормі споживання, а не за показниками лічильника. Вказані дії відповідача позивач вважав такими, що порушують вимоги чинного законодавства, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду.

На підставі викладеного ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: зобов'язати КП "Компанія "Вода Донбасу" забезпечити за власний рахунок проведення планової повірки належного ОСОБА_2 лічильника холодної води в квартирі АДРЕСА_1; зобов'язати КП "Компанія "Вода Донбасу" здійснити ОСОБА_2 перерахунок оплати за послуги з водопостачання та водовідведення з 23 лютого 2014 року до часу ухвалення рішення в розмірі 4 519,32 грн з урахуванням показників лічильника холодної води, який поновити на абонентському обліку; стягнути з КП "Компанія "Вода Донбасу" на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3 200 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 грн і виготовлення копій, друк письмових матеріалів у розмірі 474,14 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до складу тарифів з холодного водопостачання та водовідведення, за якими ОСОБА_2 сплачувала за спожиті послуги на час виникнення спірних правовідносин, не була включена плата за послуги, пов'язані із повіркою лічильника, який є власністю споживача, тому обов'язок щодо оплати повірки лічильника не може бути покладено на відповідача. Оскільки у квартирі позивача відсутній засіб обліку води, який пройшов повірку, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що КП "Компанія "Вода Донбасу" не ставить питання про стягнення різниці по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, тому вимоги про зобов'язання підприємства провести перерахунок оплати послуг з 23 лютого 2014 року з урахуванням показників лічильника є передчасними. Також відсутня вина КП "Компанія "Вода Донбасу" у невключенні зазначених витрат до структури тарифу з холодного водопостачання та водовідведення, оскільки воно немає права коригувати тариф, повноваженнями на встановлення тарифів наділена Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що обов'язок щодо повірки лічильника покладено на відповідача на підставі Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (1314-18) та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила № 630), тому суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Невключення до тарифу вартості повірки лічильника не є підставною для проведення повірки за рахунок споживача. Оскільки повірка лічильника не проведена з вини відповідача, тому відсутні підстави для обліку води не за показниками лічильника, а за нормою водоспоживання. Відповідач протиправно не включив у тарифи повірку лічильника.

У березні 2018 року КП "Компанія "Вода Донбасу" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення є законними та обґрунтованими, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволені позову, оскільки прилади обліку як засіб вимірювальної техніки для обліку спожитої води можна використовувати тільки в тому випадку, якщо вони повірені, проте лічильник позивача не пройшов своєчасну повірку в строк, який визначений даними технічного паспорту вказаного приладу. Засіб обліку води в квартирі АДРЕСА_1 перестав бути розрахунковим і 23 лютого 2014 року був виведений з експлуатації з абонентської бази відповідача у зв'язку із закінченням терміну повірки, тому нарахування проводилося за нормою водоспоживання. У встановлений для КП "Компанія "Вода Донбасу" тариф не включено витрати на повірку засобів вимірювальної техніки, які є власністю споживача, тому повірка спірного лічильника повинна відбуватися за рахунок позивача. Безоплатне надання послуг з повірки та обслуговування приладів обліку води є порушенням ліцензійних умов ведення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 307 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення".

30 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що споживачем послуг з водопостачання та водовідведення в квартирі АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, а виконавцем послуг є КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. Облік холодної води за вказаною адресою здійснювався за показниками лічильника.

Згідно з актом обстеження водопровідних та каналізаційних комунікацій від 29 серпня 2003 року відповідачем було прийнято в експлуатацію вищезазначений вузол обліку холодної води, який пройшов повірку робочого засобу вимірювальної техніки 05 червня 2003 року, перші показники - 00169.

Відповідно до акта від 18 лютого 2010 року, при обстеженні вказаного приладу обліку води на час перевірки показники - 00432, пломба ціла, дата повірки - 29 серпня 2005 року.

Вищевказаний прилад обліку води пройшов повірку робочого засобу вимірювальної техніки 19 лютого 2010 року, дата наступної повірки - до 19 лютого 2013 року, лічильник був опломбований та взятий на облік відповідачем, що підтверджується актом вводу в експлуатацію вузлу обліку холодної води та паспорту водолічильника від 02 березня 2010 року.

23 лютого 2014 року представником відповідача складено акт виводу з експлуатації засобу обліку холодної води у зв'язку із закінченням строку міжповіркового інтервалу та відсутність оплати послуг, пов'язаних з повіркою засобу обліку, відповідач забороняє використовувати вказаний прилад обліку холодної води для комерційних розрахунків, споживачу рекомендовано звернутися у водомірну майстерню, на акті міститься підпис споживача ОСОБА_2

Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_2 щомісячно протягом спірного періоду продовжувала подавати показники засобу обліку холодної води та відповідно до його показників сплачувала за надані послуги. Крім того, протягом вказаного періоду ОСОБА_2 отримувала субсидію.

В акті обстеження від 01 грудня 2016 року, складеному представником відповідача, зазначено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено, що прилад обліку був виведений з експлуатації раніше, споживачі сплачують за приладом обліку, показники лічильника - 00761 куб. м, пломба ціла, споживачі повірку приладу обліку не здійснювали, відмовляються за неї сплатити, борг станом на 23 листопада 2016 року складає 2 694,07 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Частиною третьою статті 28 зазначеного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (869-2011-п) затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами № 630.

Статтями 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 8 Правил № 630 передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.

Пунктами 9, 30, 32 цих Правил № 630, змістом Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (у тому числі в редакції на момент укладення договору) передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) має здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, відшкодовуються не інакше, як шляхом їх включення у тариф на послуги з постачання холодної води та водовідведення та сплати споживачем щомісячно у складі цих послуг.

Отже, підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів.

Судами встановлено, що до складу тарифів КП "Компанія "Вода Донбасу" послуги з періодичної повірки приладів обліку води не включено.

Таким чином, установивши, що до складу тарифів відповідача послуги з періодичної повірки приладів обліку води не включено, суди надали належну оцінку поданим сторонами доказам і правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому дійшли обґрунтованого висновку, що повірка засобів обліку повинна здійснюватися за рахунок споживача.

Вимогами статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Згідно зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Тобто нарахування заборгованості за спожиті послуги згідно з показниками лічильника, якщо такий лічильник не повірений у визначеному порядку є неможливим в силу вимог закону.

Згідно з пунктом 21 Правил № 630 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої за відповідними нормами споживання можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.

У справі, яка переглядається, судами установлено, що позивач не надала доказів того, що у період нарахування спірної заборгованості у даній справі лічильник води встановлений в її квартирі пройшов повірку та згідно з вимогами закону міг бути застосований для визначення суми оплати за спожиті відповідачем послуги.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що обов'язок щодо повірки лічильника покладено на відповідача, оскільки відповідно до підпункту 5 пункту 3 та підпункту 7 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 (715/2014) , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, основними завданнями НКРЕКП є, зокрема, забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Саме НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює, зокрема, тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що повірку лічильника покладено на відповідача, оскільки до складу тарифів послуги з періодичної повірки квартирних приладів обліку води, які належать споживачам, не включено, тобто витрати за періодичну повірку засобів обліку не відшкодовуються через діючі тарифи на комунальні послуги, а КП "Компанія "Вода Донбасу" не може здійснювати повірку належного позивачу лічильника за власний рахунок і це не передбачено ні договором, ні законом.

Доводи касаційної скарги, що повірка лічильника не проведена з вини відповідача, тому облік води повинен бути проведений за показниками лічильника, не заслуговують на увагу, оскільки прилади обліку як засіб вимірювальної техніки для обліку спожитої води можна використовувати тільки в тому випадку, якщо вони повірені, а у разі виведення їх з експлуатації з абонентської бази відповідача у зв'язку із закінченням терміну повірки, нарахування проводилося за нормою водоспоживання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.