розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року у складі судді

Хоминець М. М. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області

від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,

Беркій О. Ю., Максюти І. О.,

Відповідно до підпунктів 4, 14 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Тисменицьке ОУПФУ

Івано-Франківської області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що з 02 липня 2012 року ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

У зв'язку зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) (далі - Закон України № 76-VІІІ (76-19) ), тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня

2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів 1 та 2 груп, інвалідів війни 3 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 працювала в Єзупільській селищній раді Тисменицького району Івано-Франківської області та виконувала роботу щодо ведення бухгалтерського обліку, вона не мала права на отримання пенсії згідно із Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) . За період з 01 квітня по 30 вересня 2015 року виникла переплата зайво виплаченої пенсії на загальну суму 15 501,24 грн. Тому позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути надмірно отримані кошти на підставі статті 1212 ЦК України.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 10 квітня 2017 року у задоволенні позову Тисменицького ОУПФУ

Івано-Франківської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що переплата сталася у зв'язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня

2017 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів рахункової помилки та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження допущення відповідачем будь-яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати. Недобросовісність відповідача при отриманні коштів позивачем не доведена.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Тисменицьке ОУПФУ Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що у зв'язку зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 76-VІІІ (76-19) тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Цивільно-правовий договір на виконання робіт від 21 січня 2015 року, який був укладений між Єзупільською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області та ОСОБА_2, містить посилання на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , тому відповідач за вказаний період не мала права на отримання пенсії згідно із Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) . Тому отримана відповідачем пенсія за період з 01 квітня по 30 вересня 2015 року в силу вимог статті 1212 ЦК України підлягає поверненню, оскільки набута недобросовісно. Вказує, що переплачена пенсія не відшкодована і це призводить до порушення інтересів держави.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

03 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди встановили, що з 02 липня 2012 року Управлінням пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області), правонаступником якого є Тисменицьке ОУПФУ Івано-Франківської області ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

З 25 березня 2014 року відповідач звільнена з посади головного бухгалтера Єзупільської селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

21 січня 2015 року між Єзупільською селищною радою Тисменицького району Івано-Франківської області та відповідачем укладено цивільно-правовий договір строком до 21 грудня 2015 року, відповідно до умов якого виконавець виконує визначений об'єм роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та іншими соціальними витратами. Оплата за надані відповідачем послуги проводилась згідно з актами приймання та здачі виконаних робіт за цивільно-правовим договором.

Таким чином, між Єзупільською селищною радою Тисменицького району Івано-Франківської області та відповідачем укладено саме цивільно-правовий договір для отримання певних послуг, яким не регулювався сам процес праці, що властиво трудовому договору. Цивільно-правовий договір застосовується для реалізації визначених робіт, у той час як за трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов'язаний виконувати будь-яку роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.

Отже, відповідач не приймалась у встановленому законом порядку на службу в орган місцевого самоврядування, тому не є посадовою особою органу місцевого самоврядування в розумінні статей 1, 2, 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові

від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження рахункової помилки та недобросовісності набувача при отриманні коштів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE від 10 лютого 2010 року № 4909/04, 58).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.