розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 21 березня 2014 року близько 13 год. 30 хв., перебував на подвір'ї по АДРЕСА_1 і під час сварки умисно заподіяв йому легке тілесне ушкодження. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, психологічному дискомфорті, необхідності з урахуванням його соціального статусу керівника ДП "Еколект-Львів" та діяльності у сфері готельно-ресторанного бізнесу, пояснювати своїм бізнес-партнерам та клієнтам походження наявних у нього синців на обличчі впродовж 5 днів. Просив стягнути моральну шкоду в сумі 16 000,00 грн.

11 серпня 2016 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 18 000,00 грн,яка включає кошти, сплачені за надання правової допомоги в сумі 5 300,00 грн, за надання послуг другого адвоката, кошти, витрачені на придбання пального для пересування автотранспортом для участі в судових засіданнях в сумі 2 580,00 грн, втрачений заробіток в сумі 4 999,95 грн, кошти на лікування пошкодженого неправомірними діями відповідача ока та 16 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року у складі судді: Гулієвої М. І. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 5 300,00 грн заподіяної майнової шкоди та 12 000,00 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що:

- позивач у зв'язку з розглядом кримінального провадження поніс майнові витрати в сумі 5 300,00 грн за надання йому правової допомоги адвокатом Дмитренко В. П., які підлягають стягненню з відповідача;

- доказів оплати адвокату, що залучений у процес з лютого 2016 року, за отриману правову допомогу позивач не надав і позовні вимоги не містять конкретної суми щодо оплати послуг адвоката;

- позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на придбання ліків, транспортних витрат на проїзд власним транспортом з місця проживання до суду та у зворотному напрямку, щодо упущеної вигоди, у зв'язку з втратою робочого часу для участі в судових засіданнях, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 580,73 грн транспортних витрат, 4 999,95 грн втраченої зарплати та витрат на лікування;

- внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю, душевних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, підриві іміджу позивача як керівника через вимушене відкладення ним комерційних зустрічей, зміні звичного укладу життя та робочих планів, яка підлягає стягненню з врахуванням глибини, тривалості фізичних і душевних страждань потерпілої, ступеня вини винної особи, її майнового стану, з урахуванням вимог розумності і справедливості, у розмірі 12 000,00 грн.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди змінено, зменшено розмір компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 з 12 000,00 грн до 6 000,00 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду мотивоване тим, що визначений судом першої інстанції, розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди не в повній мірі відповідає встановленим судом обставинам справи, характеру протиправного діяння, а саме вчинення кримінального правопорушення, яке класифікується, як невеликої тяжкості, і призвело до короткотривалого розладу здоров'я, а саме, травматична ерозія рогівки лівого ока. У зв'язку із цим апеляційний суд зменшив розмір компенсації завданої ОСОБА_4 моральної шкоди до 6 000,00 грн.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 поніс значні майнові витрати, зокрема, на правову допомогу, на придбання ліків, транспортні витрати на проїзд власним транспортом з місця проживання до суду та у зворотному напрямку, упущену вигоду, у зв'язку з втратою робочого часу для участі в судових засіданнях, у зв'язку із цим була заявлена сума матеріальної шкоди у розмірі 18 000,00 грн. Вважає, що доводи апеляційної скарги були безпідставними і апеляційний суд не дослідив докази, що стосуються його як керівника ДП "Еколект-Львів", у зв'язку із цим зробив помилковий висновок про зменшення розміру моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди встановили, що згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 КК України, а саме: 21 березня 2014 року близько 13 год. 30 хв., перебуваючи на подвір'ї по АДРЕСА_1, під час сварки умисно заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №473 від 31 березня 2014 року відносяться до легкого тілесного ушкодження. Однак ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тобто кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрито з нереабілітуючих підстав. Одночасно з ОСОБА_5 стягнено в користь потерпілого ОСОБА_4 10 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року встановлено, що у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України визнав повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 липня 2016 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року відносно ОСОБА_5 щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди скасовано і призначено новий судовий розгляд провадження у цій частині в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції. У решті ухвалу суду залишено без змін.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 473 від 31 березня 2014 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлено травматичну ерозію рогівки лівого ока, що могла утворитись від контакту з елементами щітки 21 березня 2014 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження.

При зміні рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди апеляційний суд вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути адекватним завданій моральній шкоді. Зважаючи на короткотривале ушкодження здоров'я внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, яке є невеликої тяжкості, що призвело до незначних вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, які тривали протягом п'яти днів, враховуючи їх незначну тривалість, час та зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану, беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань, які були незначними апеляційний суд зробив висновок про зменшення розмір на відшкодування завданої ОСОБА_4 моральної шкоди до 6 000,00 грн, оскільки 12 000,00 грн, які стягнув суд першої інстанції на відшкодування завданої ОСОБА_4 моральної шкоди, є значно завищеним.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 6 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 поніс значні майнові витрати, зокрема, на правову допомогу, на придбання ліків, транспортні витрат на проїзд власним транспортом з місця проживання до суду та у зворотному напрямку, упущену вигоду, у зв'язку з втратою робочого часу для участі в судових засіданнях, у зв'язку із цим була заявлена сума майнової шкоди у розмірі 18 000,00 грн, колегія суддів відхиляє.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося і не переглядалося.

Тлумачення пункту першого частини першої статті 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) свідчить, що рішення суду першої інстанції може бути предметом касаційного перегляду лише після його перегляду в апеляційному порядку.

За таких обставин, оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди не оскаржувалося в апеляційному порядку і з врахуванням того, що ОСОБА_4 оскаржив у касаційному порядку лише рішення суду апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції не переглядає в частині стягнення майнової шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.