Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 643/12996/15-ц

провадження № 61-729св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на рішення Московського районного суду міста Харкова від

23 грудня 2016 року у складі судді Сиротникова Р. Є. та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації") про скасування наказу про стягнення майнової шкоди, повернення працівнику незаконно стягнутих коштів та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що після звільнення ОСОБА_1 з

ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", законність якого є предметом іншого судового спору, листом від 01 липня 2015 року (отриманого 15 липня 2015 року) його повідомлено про те, що згідно з наказом від 05 грудня 2014 року № 782, копія якого не була йому надана, був визначений розмір, нібито спричинених ним збитків від нестачі матеріальних цінностей в сумі 11 360,00 грн, які знаходилися під звітом у позивача.

Дані про те, що ОСОБА_1 повідомлено про наявність наказу від

05 грудня 2014 року № 782 повторно, дійсності не відповідають. Листом відповідач вимагав сплатити залишок нібито спричиненої йому шкоди на суму 3 594,18 грн, оскільки частину шкоди самовільно стягнув за рахунок матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Дії та наказ відповідача про накладення матеріальної відповідальності, як і вимоги відповідача про стягнення коштів, незаконні, оскільки на час виявлення нестачі на роботі позивач був відсутній, його кабінет було відкрито сторонніми особами, в ньому знаходилися інші особи, тому в порушення обов'язків роботодавця, визначених статтею 131 КЗпП України умови для збереження майна, не створені.

ОСОБА_1 не був присутній при проведенні інвентаризації і про неї не повідомлявся, його вина в пошкодженні чи зникненні майна відповідачем не доведена, відсутні підстави для покладення на нього повної матеріальної відповідальності.

Незаконними та протиправними діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, оскільки такі дії відповідача негативним чином відобразилися на його психологічному стані. Уклад його життя змінився через необхідність позичати для проживання кошти, оскільки він не отримав своїх лікарняних, а також весь цей час витрачав на відновлення справедливості і свого доброго імені, оскільки шкоди підприємству не завдавав.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просив касувати наказ від 05 грудня 2014 року № 782 про покладення на нього матеріальної відповідальності, стягнути з ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на свою користь кошти матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю у розмірі 3 486,81 грн, моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн та судові витрати.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про скасування наказу про стягнення майнової шкоди, повернення працівнику незаконно стягнутих коштів та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Скасовано наказ генерального директора ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від

05 грудня 2014 року № 782, в частині покладення на головного бухгалтера ОСОБА_2 обов'язку зарахувати кошти, належні ОСОБА_1 для виплати матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, яке здійснюється за рахунок коштів підприємства та за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в рахунок покриття шкоди.

Стягнуто з ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 кошти матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю у розмірі 3 486,81 грн.

Стягнуто з ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

Стягнуто з ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 4 000,00 грн.

Стягнуто з ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь держави судовий збір в сумі 1 102,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю підстав для стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди. Крім того відповідачем порушено порядок стягнення матеріальної шкоди з працівника. При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1 000,00 грн та компенсації витрати понесених на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" задоволено частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року змінено, зменшено суму стягнення з ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 4 000,00 грн до 2 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу, рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що загальний час витрачений представником позивача у судових засіданнях складає дві години, а тому згідно приписів Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (4191-17) сума компенсації становить 2 000,00 грн.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

22 грудня 2017 року ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" через засоби поштового зв?язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність майна, яке знаходилося під звітом у ОСОБА_1, було встановлено під час, коли ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту спричинення йому моральних страждань та втрат нормальних життєвих зв?язків з вини відповідача.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації тими протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

При цьому право власника притягати працівника до матеріальної відповідальності виникає лише за наявності чотирьох юридичних фактів: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Працівник не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності, якщо він не порушував свої трудові обов'язки.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності підстав для відшкодування ОСОБА_1 шкоди відповідачу. Відшкодування шкоди, у спосіб, визначений в оскаржуваному наказі від 05 грудня 2014 року (шляхом не виплати позивачу коштів, належних йому для виплати матеріального забезпечення в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю), взагалі не передбачена трудовим законодавством.

Відповідно до положень статті 136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний порядок відповідачем не дотриманий.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту спричинення йому моральних страждань та втрат нормальних життєвих зв'язків з вини відповідача є необґрунтованими.

Суди зробили правильний висновок, що незаконними діями відповідача про накладення матеріальної відповідальності та про стягнення коштів заподіяно позивачу моральну шкоду, яке з урахуванням принципу співмірності і справедливості визначена судом в розмірі 1 000,00 грн правильно.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження витрат на правову допомогу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера від 01 серпня 2015 року (а .с. 38, т. 1).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від

23 грудня 2016 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило