Постанова

Іменем України

13 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 522/9538/17-ц

провадження № 61-29975св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року у складі судді Ващенко Л. Г.,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила стягнути з останнього, як власника публічного акціонерного товариства "Імексбанк", кошти за договором депозитного вкладу у сумі 5 619,72 дол. США, пеню за прострочення виконання умов договору у розмірі 115 990 дол. США та відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2017 року у складі судді Чернявської Л. М. позовну заяву залишено без руху і запропоновано останній надати докази сплати судового збору за її подання.

Покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що до цих правовідносин Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , який передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, не застосовується.

Не погодившись з ухвалою суду від 26 травня 2017 року, ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга аргументована тим, що частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи її апеляційну скаргу без руху, не звернув увагу на те, що на підставі положень статті 5 Закону України "Про судовий збір" та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" вона звільнена від сплати судового збору.

У статті 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу № 522/9538/17-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року (v015p710-11) № 15-рп/2011зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, посилалася на те, що банк порушив умови договору банківського вкладу й вона, як вкладник, позбавлена права користуватися своїми грошовими коштами, які ПАТ "Імексбанк" отримало від неї на умовах строковості та платності, проте на її вимогу їх не повернуло. У зв'язку з цим просила стягнути кошти не з банку, а з ОСОБА_5, як власника істотної участі ПАТ "Імексбанк", на якого покладена відповідальність за зобов'язаннями банку відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Посилаючись на статтю 22 Закону України "Про захист прав споживачів", просила звільнити її від сплати судового збору за подання даного позову про захист прав споживачів фінансових послуг.

Враховуючи те, що за договором депозиту саме банк є виконавцем фінансових послуг і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а позивач звернулася з даним позовом до фізичної особи - ОСОБА_5, який не надавав їй фінансових послуг, апеляційний суд обґрунтовано зобов'язав ОСОБА_4 сплатити судовий збір за подання позовної заяви.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат