розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2017 року, у складі судді Слісаря А. В., та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2017 року, у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 11 березня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, шляхом підписання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода). Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 4 744,55 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 04 березня 2017 року склала 39 405,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 4 744,55 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 1,91 грн, заборгованість за пенею та комісією - 5 503,62 грн, штраф - 29 154,94 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що кінцевий строк виконання грошового зобов'язання встановлено 30 вересня 2013 року, та саме з цієї дати слід відраховувати трирічний строк позовної давності, який закінчився 30 вересня 2016 року. У зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами строку позовної давності та ним не порушувалось питання щодо поважності причин його пропуску, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направила.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 травня 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подала письмову заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 49).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

11 березня 2013 року з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 13 травня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено Генеральну угоду.

Відповідно до пункту 2.1 вказаної угоди позивач отримала кредит у розмірі 4744,55 грн на строк 06 місяців, з 11 березня 2013 року по 30 вересня 2013 року шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 0,01 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.61).

Враховуючи наведене, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що кінцевим строком виконання зобов'язання сторонами Генеральної угоди визначено 30 вересня 2013 року та виходячи з того, що датою звернення банку до суду з позовом є 10 квітня 2017 року, дійшов вірного висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.

Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-249цс15, колегією суддів не приймається, оскільки фактичні обставини у вказаній справі є відмінними від справи, яка переглядається.

Так, у вказаній справі, сторонами кредитного договору, стягнення заборгованості за яким було предметом позовних вимог, врегульовано питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначено умови такого повернення коштів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.