розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2017 року у складі судді Дідика А. В. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М.,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просила: розірвати шлюб, укладений 25 травня 2009 року між нею та відповідачем; малолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 року залишити проживати з нею; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі - по 1700 грн на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25 травня 2009 року. Від даного шлюбу мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося. Шлюбні стосунки не підтримуються, постійно виникають сварки з приводу ведення спільного господарства. Відповідач жодним чином не намагається зберегти сім`ю, не приймає участі у вихованні дітей не надає ніякої матеріальної допомоги. Позивач вважає, що їх сім'я розпалася остаточно і примирення неможливе. У зв'язку з чим, шлюб, зареєстрований 25 травня 2009 року у відділі РАЦС Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області під № 22, просить розірвати. Оскільки відповідач працездатний, має мінливий дохід, тому вважає, що він спроможний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі на утримання кожної дитини в розмірі по 1 700 гривень, починаючи з 02 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2017 року позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований 25 травня 2009 року у відділі РАЦС Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області під № 22 розірвано.

Прізвище позивача після реєстрації розірвання шлюбу залишено "ОСОБА_4".

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 700 грн та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 700 грн щомісячно, починаючи з 02 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 грн.

Стягнуто ОСОБА_6 з на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, між ними постійно виникали суперечки та непорозуміння. Шлюб існує формально, що суперечить інтересам обох сторін, а також інтересам малолітніх дітей, що є підставою для його розірвання.

При визначенні розміру аліментів суд виходив з того, що відповідач інших утриманців не має, є працездатною особою, не обтяжений турботами щодо утримання інших дітей або непрацездатних батьків і являючись батьком дітей зобов'язаний утримувати їх до повноліття. Також судом враховано, що відповідач опосередковано має доходи, оскільки збудував будинок разом із позивачем, має вищу освіту, що полегшує здатність знайти роботу. Суд вважав за можливе визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у твердій грошовій сумі щомісячно на кожну дитину і до досягнення повноліття в сумі 1700 грн на кожну дитину.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, виключивши з її мотивувальної частини речення: "Також судом враховано, що збудував будинок разом із позивачкою".

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з урахуванням стану здоров'я та матеріального становище дітей, стану здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1700 грн на кожну дитину.

Разом з тим, в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції зазначено, що відповідач під час перебування у шлюбі, разом із позивачкою збудував будинок.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний висновок суду першої інстанції є передчасним та підлягає виключенню з мотивувальної частини ухваленого ним рішення.

У касаційній скарзі, ОСОБА_6, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру аліментів та посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права у цій частині, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про стягнення з нього по 1000 грн на кожну дитину щомісячно.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно визначили розмір аліментів у розмірі по 1700 грн на кожну дитину та не врахували, що на утриманні відповідача знаходиться батько - ОСОБА_12, який є інвалідом 2 групи і потребує догляду. Відповідач посилається на те, що має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей по 1000 грн на кожну дитину.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції сторонами не оскаржується, тому не переглядається у цій частині колегією суддів в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості.

Позивач не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направила.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 25 травня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області, про що від 25 травня 2009 року зроблено актовий запис за № 22.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Неповнолітні діти перебувають на утриманні ОСОБА_4, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шетирічного віку. Відповідач не бере участі у їх забезпеченні та вихованні.

Статтею 180 СК Українивизначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини третьої статті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 184 СК Українипередбачено, що суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.

До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" (2246-19) прожитковий мінімум для дітей віком від 6-ти до 18-ти років становить з 01 січня 2018 року - 1860 грн, з 01 липня 2018 року - 1944 грн, з 01 грудня 2018 року - 2027 грн. Для дітей віком до 6-ти років, з 01 січня 2018 року - 1492 грн, з 01 липня 2018 року - 1559 грн, з 01 грудня 2018 року - 1626 грн.

Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, взяв до уваги, як стан здоров'я та матеріальне становище дітей, так і стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою та не має інших утриманців, у зв'язку із чим обґрунтовано визначив розмір аліментів на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1700 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття, та правильно вважав, що така сума відповідає інтересам дітей, а також засадам розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі з тих підстав, що він офіційно не працевлаштований та надає допомогу батькам, зокрема батьку, який є інвалідом 2 групи, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач є особою працездатного віку, не має інших зобов'язань матеріального характеру, а додані пенсійні посвідчення не доводять факту, що батьки відповідача знаходяться на його утриманні, оскільки є пенсіонерами та отримують пенсію.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які належним чином перевірені під час розгляду в процесі апеляційного розгляду справи та не спростовують висновків апеляційного суду та суду першої інстанції у незміненій частині.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині та постанова апеляційного суду у цій же частині відповідають критеріям законності і обґрунтованості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.