Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Обухівська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року у складі судді Зінченка О. М. та постанову апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 рокуу складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В.,

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Обухівська районна державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його рідний брат ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, на ? частину квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 був особою з інвалідністю І групи з дитинства, перебував у безпорадному стані у з'язку з каліцтвом і не міг самостійно забезпечувати свої потреби, постійно потребував сторонньої допомоги, яку отримував від позивача, який доглядав за ним та надавав матеріальну допомогу.

Спадкоємцем першої черги після смерті брата є його дружина ОСОБА_5, яка практично не проживала з ним і не допомагала йому.

ОСОБА_4 просив змінити черговість одержання права на спадкування та надати йому як спадкоємцю другої черги право на спадкування разом із дружиною спадкодавця ОСОБА_5

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не довів заявлені позовні вимоги.

Постановою апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Районний суд повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм відповідну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій 14 лютого 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_6 як представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Суди повинні були встановити обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги, надати оцінку показам свідків та доказам, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.

04 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

27 квітня 2017 року до Верховного Суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, і на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності, відкрилася спадщина.

10 травня 2017 ОСОБА_4, брат померлого і спадкоємець другої черги відповідно до статті 1262 ЦК України, звернувся до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини.

16 травня 2017 року Обухівською районною державної нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 60648723.

07 червня 2017 року ОСОБА_5, дружина померлого і спадкоємець першої черги згідно зі статтею 1261 ЦК України, звернулася до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_4 просив змінити черговість одержання права на спадкування з другої черги спадкування за законом на першу чергу, посилаючись на те, що він матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 ЦК України

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зміна черговості одержання права на спадкування у судовому порядку можлива за наявності сукупності таких обставин: спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця; така допомога надавалася протягом тривалого часу; безпорадний стан самого спадкодавця; фізична особа відноситься до кола спадкоємців за законом.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу як підставу для зміни черговості спадкування позивач не надав.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зміни черговості спадкування.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановили обставини справи, дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично є доводами позовної заяви, які без підтвердження належними і допустимими доказами, у передбаченому законом порядку, самі по собі не дають підстав уважати встановленими обставини, які мають значення для вирішення спору.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.