розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Міцнея В. Ф.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 12 травня 2016 року з ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку. Позивач вказував на зміну його сімейного та матеріального стану, пов'язану із укладенням ним 29 вересня 2016 року шлюбу з ОСОБА_7, яка, на момент звернення до суду з позовом, не працює у зв'язку із навчанням у вищому навчальному закладі на умовах повного відшкодування коштів за навчання. Посилаючись на відсутність у його дружини джерела доходів, та покладення на нього обов'язку щодо повного матеріального забезпечення їх сім'ї, позивач просив зменшити розмір стягнутих з нього аліментів на користь його дочки з 1/3 до 1/5 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2017 року, у складі судді Мілінчук С. В., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту присудження аліментів розмір матеріального забезпечення ОСОБА_4 не змінювався, при цьому його дружина - ОСОБА_4 навчається безкоштовно, офіційно працевлаштована та отримує постійний дохід. Виходячи з наведеного, місцевим судом не встановлено обставин, які б свідчили про можливість зменшення розміру аліментів, стягуваних з позивача.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 14 червня 2017 року рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 04 квітня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Зменшено розмір стягуваних з ОСОБА_4 аліментів за рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2016 року з 1/3 на 1/4 частку його заробітку.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, виходячи з положень статті 192 СК України, зміна сімейного стану позивача, враховуючи попередньо встановлений судом розмір стягнутих з останнього аліментів на утримання його дитини, вказує на його обтяжливий характер та наявність підстав для його зменшення.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги ті обставини, що дружина позивача навчається на умовах повного відшкодування коштів, тобто безоплатно, офіційно працевлаштована та отримує заробітну плату. Зазначене, на переконання відповідача, не вказує на погіршення матеріального становища позивача. Посилаючись на те, що зміною сімейного стану є поява у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яких вони зобов'язані утримувати, і які фактично знаходяться на їх отриманні, ОСОБА_5 вказує, що жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру аліментів, позивачем надано не було.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги зміною його сімейного та матеріального стану.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , відповідно до статті 192 СК Українирозмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, встановив, що 29 вересня 2016 року між позивачем та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва (а. с. 6). Зазначене вказує на зміну ОСОБА_4 його сімейного стану, яке існувало до ухвалення місцевим судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання його доньки у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно до повноліття останньої.

З урахуванням викладеного, та виходячи із приписів статті 192 СК України, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів.

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги щодо недоведеності ОСОБА_4 позовних вимог, що пояснюється невірним тлумаченням відповідачем змісту поняття "зміна сімейного стану".

Враховуючи наведене, апеляційний суд з'ясував дійсні обставини справи та надав належну правову оцінку зібраним доказам, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру аліментів, які сплачуються ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/3 до 1/4 частини його заробітку. З урахуванням рівності обов'язків батьків з утримання дитини, сума матеріального забезпечення ОСОБА_6 в разі зменшення аліментів до вказаного розміру не порушить право дитини на гідний рівень життя.

Наведені в касаційній скарзі доводи відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.