розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року в складі колегії суддів Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог указував, що він з 05 травня 2015 року до 22 вересня 2016 року працював у структурному підрозділі "Дніпропетровський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на посаді стрільця стрілецької команди станції Чаплине. Наказом від 22 вересня 2016 року №361/ос він звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) у зв'язку з систематичним невиконанням трудових обов'язків без поважних причин. Вважаючи звільнення незаконним, просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року до дня ухвалення рішення.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року позов задоволено: поновлено позивачу строк звернення до суду; поновлено його на роботі на посаді стрільця стрілецької команди станції Чаплине структурного підрозділу "Дніпропетровський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 45 588,78 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року до 11 жовтня 2017 року та 1000 грн витрат на правову допомогу; вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства, адже наказ № 361/ос від 22 вересня 2016 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання посадових обов'язків не містить зазначення конкретних фактів порушення позивачем трудової дисципліни чи невиконання ним без поважних причин посадових обов'язків, часу та обставин скоєння правопорушення, у чому полягає систематичність порушення, аргументації щодо необхідності прийняття саме рішення про звільнення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що дії позивача свідчать про систематичне невиконання ним покладених на нього трудових обов'язків, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є підставою для звільнення його з роботи.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з порушенням норм процесуального закону, його висновки не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

21 березня 2018 року від публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

27 лютого 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 05 травня 2015 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу в стрілецьку команду станції Чаплине структурного підрозділу "Дніпропетровський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на посаду стрільця.

Наказом від 29 вересня 2015 року №92/дст ОСОБА_4 оголошено догану за невиконання посадових обов'язків, а саме за невиконання зобов'язань забезпечення пожежної безпеки об'єкту, на якому виникла пожежа під час несення його служби.

Законність застосування вказаного дисциплінарного стягнення позивач не оспорює.

Наказом від 21 вересня 2016 року №73/дст за систематичне невиконання трудових обов'язків ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення ним трудової дисципліни у зв'язку з тим, що 04 вересня 2016 станцією Пологи складено три комерційні акти про нестачу мінеральних добрив у трьох вагонах, що стало можливим "з-за неякісного виконання своїх обов'язків по охороні вантажів в парках станції стрільцем стрілецької команди ст. Чаплине ОСОБА_4 Ним порушені вимоги пункту 3 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55 (55-93-п) ; пунктів 1.6.1, 2.4, 2.8, 4.2 Керівництва з організації служби стрілецьких та стрілецько-пожежних підрозділів відомчої воєнізованої охорони залізничного транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 28 грудня 2005 року № 003-Ц/ДСК (ЦУО - 0029), що є порушенням трудової дисципліни".

У цьому ж наказі зазначено, що проведеним службовим розслідуванням установлено, що указані три вагони у складі поїзду №2720 інд. 4500-12-4862 прибули на станцію Чаплине 01 вересня 2016 року о 09-15 год; вантаж мінеральні добрива не був зданий під охорону; вагони були прийняті під охорону стрільців СК Чаплине із зазначенням у хронологічному порядку періоду та прізвищ охоронців, зокрема, з 08-00 год. 03 вересня 2016 року до 08-00 год. 04 вересня 2016 року вагони були прийняті під охорону позивачем; перед відправленням вагонів зі станції їх несправності не виявлено.

Наказом від 22 вересня 2016 року №361/ос ОСОБА_4 звільнено з роботи за неякісне виконання своїх обов'язків по охороні вантажів в парках станції за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП доказуванню підлягають: факт вчинення працівником дисциплінарного проступку - протиправного винного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків, факт застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення з додержанням порядку їх застосування за попереднє порушення трудової дисципліни, обґрунтування висновку про те, що подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва.

В наказі про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний навести конкретні факти порушень, не обмежуючись загальним посиланням на систематичне порушення трудових обов'язків з боку працівника.

За змістом статті 60 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) у справах щодо застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень та вчинених дій покладається на роботодавця.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на позивача був покладений обов'язок по охороні вантажу, який 01 вересня 2016 року прибув на станцію Чаплине у трьох вагонах у складі поїзду №2720 інд. 4500-12-4862, а також що нестача цього вантажу, виявлена 04 вересня 2016 року на станції Пологи, сталася саме внаслідок невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суду не надано.

На інші обставини в обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач не посилався і інших доказів суду не надав.

Висновок суду першої інстанції про те, що викладені в наказі від 21 вересня 2016 року №73/дст обставини про порушення ОСОБА_4 без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків не доведені і самі по собі не дають підстав для висновку про його винні протиправні дії, зроблений на підставі встановлених обставин, підтверджених наявними у матеріалах справи доказами.

У відповідача не було передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_4 за неякісне виконання без поважних причин обов'язків по охороні вантажів у парках станції Чаплине 03 вересня 2016 року.

Оскільки факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку 03 вересня 2016 року недоведений, відсутні і передбачені пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстави для його звільнення за систематичне порушення посадових обов'язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не навів мотивів, з яких при цьому виходив, та не зазначив доказів, на підставі яких уважав, що висновки суду першої інстанції не відповідають установленим обставинам, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року.