розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року у складі судд Покопцевої Д. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року у складі суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунальної установи "Чернігівський дитячий будинок-інтернат" Запорізької обласної ради (далі - КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат") про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначала, що з 01 серпня 1980 року працює медичною сестрою в КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат".На початку січня 2015 року оприлюднено наказ адміністрації № 20-п від 02 січня 2015 року, згідно якого з 01 січня 2015 року припинено нарахування 35 % надбавки за обслуговування лежачих та малорухомих підопічних. Адміністрація підприємства, посилаючись на те, що ступінь рухомості підопічних 4 корпусу є такою, що не надає права на нарахування 35 % надбавки, припинила її виплату. На її численні звернення до різних інстанцій, адміністрацією нараховано та виплачено заробітну плату з врахуванням цієї надбавки лише за січень і лютий 2015 року. Припинення виплати надбавки є незаконним, оскільки вона продовжує обслуговувати підопічних інтернату, які відносяться до категорії осіб із значно зниженою рухомою активністю. Виплата надбавки припинена на підставі висновків медичної комісії, проте вказані висновки містять завідомо неправдиву інформацію.

Внаслідок неправомірних дій щодо припинення нарахування надбавки станом на 01 липня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 10 651 грн, яку вона просила стягнути із відповідача.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що адміністрацією інтернату винесено та оприлюднено наказ від 02 січня 2015 року про зміну істотних умов праці. Підставою для винесення цього наказу слугувала потреба проведення раціоналізації робочих місць, оскільки штатними розписами за 2015 року, затвердженими директором Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної ради, зменшена кількість медсестер по догляду за ліжко-хворими. Правом на припинення трудового договору, встановленим частиною шостою статті 32 КЗпП України, в зв'язку зі зміною істотних умов праці позивач не скористалася і продовжила трудову діяльність, хоча умови оплати праці змінилися. Позивач не оскаржує й наказ № 20-п від 02 січня 2015 року, який змінив умови оплати її праці. Таким чином, позивачем не доведено відсутність змін істотних умов праці в КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат", а тому борг із виплати ОСОБА_4 надбавки у відповідача не виник.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що станом на 01 січня 2015 року кількість штатних одиниць молодших медсестер з догляду за ліжково-хворими зменшено із 28 до 17. Вказані обставини зумовили необхідність раціоналізації робочих місць, і тому 02 січня 2015 року адміністрацією інтернату видано наказ № 20-п про переведення нерухомих і малорухомих підопічних з 4 корпусу до інших корпусів - 3, 5, 6. Позивач не погоджується із тим, що всі підопічні 4 корпусу КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат" належать до 4 та 5 категорії рухомості (малорухомі та нерухомі), піддаючи сумніву складені в 2015-2016 роках лікарями Чернігівської центральної районної лікарні та терапевтом інтернату висновки. Правом на припинення трудового договору, встановленим частиною шостою статті 32 КЗпП України, в зв'язку зі зміною істотних умов праці позивач не скористалася і продовжила трудову діяльність, хоча умови оплати праці змінилися. Позивач не оскаржує й наказ № 20-п від 02 січня 2015 року, який змінив умови оплати її праці. Таким чином, позивачем не доведено відсутність змін істотних умов праці в КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат", а тому борг із виплати ОСОБА_4 надбавки у відповідача не виник.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 подано касаційну скаргу, в якій вона просить скасувати судові рішення та задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона продовжує обслуговувати підопічних інтернату, які відносяться до категорії осіб із значно зниженою рухомою активністю, оскільки не всі хворі цієї категорії переведені до іншого корпусу. Вказані обставини підтверджуються виписками з історій хвороб осіб, яких вона обслуговувала у спірний період. Висновки лікарів щодо стану осіб, які залишилися у 4 корпусі, є неналежними, оскільки не відображають дійсного стану хворих. Суд не перевірив законність наказу від 02 січня 2015 року № 20-п, в ньому не зазначено про зміни істотних умов праці та потреби у їх внесенні; в наказі не вказано кому конкретно припинено виплати надбавок. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, яких саме осіб вона обслуговувала у спірний період. Крім того, вона завляла про призначення судово-медичної експертизи для дослідження стану здоров'я хворих, у проведенні якої суд необґрунтовано відмовив. Апеляційний суд в ухвалі зазначає, що зміна істотних умов праці на підприємстві не відбулася, а тому у позові обґрунтовано відмовлено. Тобто, ухвала апеляційного суду містить суперечливі висновки.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що з 01 серпня 1980 року позивач працює медичною сестрою КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат".

Умови та розмір оплати праці працівників інтернатних установ визначаються відповідно до спільного наказу Міністерства праці та Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" (далі - Умови).

Враховуючи особливий характер та особливі умови праці, а саме: роботу з підопічними з наслідками психічного розладу, для певних категорій працівників інтернатних установ підпунктом 1 підпункту 2.4.5 розділу 2 цих Умов передбачено підвищення посадових окладів (тарифних ставок) на 25 % у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці.

Згідно довідок про заробітну плату позивача надбавку у розмірі 25 % у зв'язку зі шкідливими умовами праці ОСОБА_4 продовжила отримувати.

Згідно підпункту 8 підпункту 2.4.5 розділу 2 Умов, посадові оклади (тарифні ставки) працівників, які безпосередньо обслуговують підопічних із значно зниженою рухомою активністю та ліжково хворих, підвищуються на 20 %.

Відповідно до підпункту 12 підпункту 2.4.5 розділу 2 Умовконкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з підпунктами 1-9, затверджується керівником закладу, установи за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від функціональних обов'язків та обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці.

У відповідності до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України № 875 від 29 вересня 2010 року "Про встановлення надбавки окремим працівникам установ соціального захисту населення" (875-2010-п) , лікарям, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою і молодшим медичним сестрам з догляду за хворими, які безпосередньо обслуговують осіб зі значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, установлюється надбавка за особливі умови роботи у розмірі 15 % посадового окладу з підвищеннями. Перелік посад працівників, яким установлюється зазначена надбавка, затверджується керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом.

Таким чином, надбавка медичним сестрам з догляду за хворими, які безпосередньо обслуговують осіб зі значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, у сукупному розмірі 35 % встановлюється таким працівникам установ соціального захисту населення у залежності від функціональних обов'язків, обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці та має зазначатися у наказі керівника підприємства про визначення переліку посад працівників, яким установлюється зазначена надбавка.

02 січня 2015 року адміністрацією установи виданий наказ № 20-п, згідно якого "в связи с переводом малоподвижных подопечных с 4 корпуса в 3 корпус прекратить начисление 35 % (за обслуживание лежачих и малоподвижных подопечных), с 01.01.2015 года; выплачивать 35 % за обслуживание лежачих и малоподвижных подопечных в 3, 5,6 корпусах, с 01.01.2015 года" (мова оригіналу).

На підставі вказаного наказу підопічних із значно зниженою рухомою активністю та ліжково хворих переведено із 4 корпусу установи, в якому працювала позивач, до 3, 5, 6 корпусів, а тому до функціональних обов'язків ОСОБА_4 із 01 січня 2015 року не входило обслуговування хворих із значно зниженою рухомою активністю та ліжково хворих, а тому їй припинено нарахування надбавки у розмірі 35 %, про що й зазначено в наказі № 20-п від 02 січня 2015 року.

Вказаний наказ позивач не оспорює, а тому її посилання в касаційній скарзі на його незаконність, є необґрунтованими, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених нею вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Оцінка фізичного стану підопічних КУ "Чернігівський дитячий будинок-інтернат" не входить до повноважень суду, оскільки медична допомога - це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").

Таким чином, суд не має повноважень перевіряти форму рухомої активності осіб, яких позивач обслуговувала у спірний період, за виписками з історій хвороб та внаслідок проведення судово-медичної експертизи, а тому в цій частині доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Висновки лікарів щодо стану осіб, які залишилися у 4 корпусі, складені професійними медичними працівниками, підроблення таких документів у встановленому законом порядку не доведено, а тому суд не здійснює перевірку вказаних медичних висновків.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують установлені судами обставини.