розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Овсяннікова А. І.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малехівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_5 Після неї залишилась спадщина, а саме земельна ділянка та житловий будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер брат позивача ОСОБА_6, який не оформив спадщину після смерті матері.

Позивач звернулась до Нововодолазької державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, але їй було відмовлено у зв'язку з тим, що її брат не прийняв спадщину.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області

від 21 червня 2007 року у складі судді Марюхни Л. А. позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до 01 вересня 2007 року після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та після смерті

ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк для прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 пропущено з поважних причин. Місцевий суд також дійшов висновку, що Малехівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області є належним відповідачем у справі, оскільки інші спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року

ОСОБА_5 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 відсутні.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скарги ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд не встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме хто і після кого та яким чином прийняв спадщину, чи подавились спадкоємцями заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки з'ясування всіх цих обставин має суттєво значення для визначення належного відповідача по справі.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційний суд установив, що позивач ОСОБА_1 є дочкою

ОСОБА_5 та рідною сестрою ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті залишилась спадщина, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, який належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, видане виконкомом Мелихівської сільської ради 15 грудня 1999 року, а також земельна ділянка, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року

ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на землю від 07 квітня 2003 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер.

Згідно довідки Мелихівської сільської ради ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований АДРЕСА_1 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Даних про те, що ОСОБА_1 зверталась до нотаріальної контори в установленому законом порядку із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

ОСОБА_2 є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, тобто, спадкоємцем першої черги.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04, 29465/04) зазначено, що термін "розгляд справи судом, встановленим законом" у контексті статті 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

За своєю суттю термін "компетенція" означає сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Стаття 27 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що апеляційний суд, зокрема, здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

Зміст повноважень як складової компетенції апеляційного суду визначається у положеннях статей 351- 387 ЦПК України (1618-15) .

За своїм змістом зазначені повноваження суду є дискреційними (визначення поважності причин пропуску процесуальних строків) та чітко визначені законом як обов'язкова процесуальна поведінка суду або обов'язкове процесуально визначене судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 292 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент подачі апеляційної скарги, право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Обґрунтовуючи право на подачу апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказувала, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 рокуїї батька ОСОБА_6, проте її до участі у розгляді справи не притягнуто.

Як убачається з обставин справи, на момент прийняття місцевим судом рішення 21 червня 2007 року ОСОБА_2 не була учасником у справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що право апеляційного оскарження судових рішень відповідно до положень статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, належить особам, які брали участь у справі або іншим особам, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено пропуск заявником строку на апеляційне оскарження та роз'яснено право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження і зазначити поважні причини пропуску для його поновлення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_2 повторно була залишена без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено те, що заявником не надано доказів на підтвердження поважності пропуску на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 червня 2007 року.

Згідно з частиною першою статті 73 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент подачі апеляційної скарги, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Зазначене положення закону поширюється на апеляційні скарги подані

з 14 січня 2012 року, тобто з дати набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (4176-17) , яким внесено відповідні зміни до статті 297 ЦПК України.

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, ЄСПЛ у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також ЄСПЛ зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відкриваючи апеляційне провадження без вирішення питання щодо поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не врахував, що на суд покладено обов'язок щодо вирішення питання дотримання учасника справи строку оскарження судового рішення, а в разі неподання особою в зазначений судом строк заяви про поновлення строку або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження судом будуть визнані неповажними, суддя-доповідач, у силу положень частини третьої статті 297 ЦПК України, у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги зобов'язаний відмовити у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьою статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент відкриття апеляційного провадження у справі.

За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

РРР ішення апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року скасувати.