Постанова

Іменем України

06 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 199/8663/16-ц

провадження № 61-22286св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи: приватне підприємство "Цесія", комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року у складі судді Свистунова О. В.,

встановив:

У листопаді 2016 року заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом до ОСОБА_4, у якому просив витребувати від останньої нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 листопада 2016 року у складі судді Якименко Л. Г. відкрито провадження у даній справі.

Не погодившись із такою ухвалою, 04 квітня 2017 року ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 листопада 2016 року на підставі статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії).

Апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана поза межами встановленого строку на апеляційне оскарження, підстави для поновлення цього строку, на які посилається заявник, не є поважними.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд, визнавши причину пропуску строку на апеляційне оскарження неповажною та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не звернув увагу на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі вона не отримувала, про її наявність дізналась лише 31 березня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

У статті 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справу № 199/8663/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 29 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 10 січня 2017 року.

Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення копію цієї ухвали ОСОБА_4 отримала 24 грудня 2016 року (а. с. 100) та оскаржила її до апеляційного суду, подавши 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як на поважність причин пропуску цього строку заявник посилалась на те, що копію ухвали суду від 29 листопада 2016 року не отримувала, про її наявність дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 31 березня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху, надано строк вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Зазначаючи інші підстави для поновлення строку, заявник послалася на те, що наявність супровідного листа суду першої інстанції та зазначення у ньому у додатку оскаржуваної ухвали, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, яке не містить в собі переліку надісланих документів, не можуть належним чином підтверджувати фактичне отримання нею копії зазначеної ухвали 24 грудня 2016 року. Вважає, що таким документом може бути лише опис вкладення до цінного листа, який би підтверджував направлення поштовим засобом зв'язку копії зазначеної ухвали на її адресу.

Крім того, зазначила, що на її утриманні знаходиться малолітня дитина, тому до моменту залучення представника у справі вона не мала можливості займатися будь-якими іншими справами та належним чином користуватися своїми процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людиниa і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції перевірив зазначені ОСОБА_4 причини пропуску процесуального строку та правильно врахував те, що заявник була обізнана про судове рішення суду першої інстанції, та, визнавши наведені нею причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження.

Обставини, на які посилаються заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Крім того, подання апеляційної скарги після спливу п'яти місяців із моменту постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності. Доказів, які б свідчили, про добросовісне здійснення ОСОБА_4 своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне оскарження судового рішення, заявник не надали.

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат