Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,

заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - державний виконавець Хмельницького РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області) щодо винесення постанови від 02 червня 2017 року про опис та арешт належного йому на праві власності автомобіля марки "Chevrolet Niva", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зняти арешт із указаного транспортного засобу, зобов'язати державного виконавця подати інформацію державним реєстраторам про зняття арешту та повернути йому автомобіль.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 червня 2008 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю "Просто Фінанси", правонаступником якого відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 18 травня 2012 року є товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), був укладений кредитний договір № 08004742498, згідно з умовами якого він отримав кредит для купівлі вищезазначеного автомобіля.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, з нього на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 124 009 грн 84 коп. та судовий збір у розмірі 1 240 грн 10 коп.

29 липня 2013 року державним виконавцем ВДВС Хмельницького МРУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього судового рішення, а 09 січня 2014 року винесено постанову про оголошення розшуку та накладення арешту на зазначений автомобіль.

Заявник вважав неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 02 червня 2017 року про опис та арешт його транспортного засобу за відсутності окремого рішення суду, третейського суду чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставне майно, оскільки вони суперечать положенням статті 20 Закону України "Про заставу".

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Мазурок О. В., залишеною без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М., у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

У березні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити вимоги його скарги. Вважає дії державного виконавця такими, що суперечать змісту статті 20 Закону України "Про заставу".

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії), а не нормами спеціального Закону України "Про заставу" (2654-12) , на які посилався заявник.

Будь-яких порушень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії), вчинених державним виконавцем під час опису та арешту автомобіля боржника, які по суті є зверненням стягнення на майно (частина перша статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії)), суди не встановили, що стало підставою для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_4

Колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) визначений порядок звернення стягнення на заставлене майно.

Враховуючи те, що державний виконавець вчиняв дії на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2012 року про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості за кредитним договором у сумі 124 009 грн 84 коп. (при цьому судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави відсутні), колегія вважає правильними висновки судів про те, що при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити саме із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року у справі № 6-238цс14.

Аргументи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень не впливають, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2018 року залишити без змін.