Постанова

Іменем України

09 липня 2018 року

м. Київ

справа № 494/365/16-ц

провадження № 61-18683св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

третя особа - виконавчий комітет Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Березівського районного суду Одеської області у складі судді Римаря І. А. від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О. від 16 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, уточнивши його, доОСОБА_6, третя особа - виконавчий комітет Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, про виділ в натурі частки майна, що є у спільній сумісній власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Березівського районного суду Одеської області від 18 квітня 2006 року домоволодіння на АДРЕСА_1 було визнано спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_6 Виділено ОСОБА_6 в натурі у власність 1/2 частку зазначеного домоволодіння і зобов'язано їх провести переобладнання приміщень в ізольовані. Разом з тим, вказаним рішенням йому не було виділено в натурі у власність 1/2 частки цього домоволодіння.

З огляду на викладене просив суд виділити йому в натурі у власність 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_1, а саме: дві житлові кімнати, площею - 11,9 кв. м і 10,5 кв. м; прибудову літера "А", площею - 3,0 кв. м; ванну кімнату, площею - 4,2 кв. м; літню кухню - літера "Б"; гараж, літера "В"; сарай, літера "Г"; 1/2 частку паркану.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Виділено ОСОБА_4 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_1, а саме: дві житлові кімнати, площею - 11,9 кв. м і 10,5 кв. м; прибудову літера "А", площею - 3,0 кв. м; ванну кімнату, площею - 4,2 кв. м; літню кухню - літера "Б"; гараж, літера "В"; сарай, літера "Г"; 1/2 частку паркану.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки 1/2 частка зазначеного житлового будинку з господарськими спорудами належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі рішення суду, то вона підлягає виділенню в натурі, а з позовом ОСОБА_4 звернувся до суду в межах позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду спірний будинок визнано спільною сумісної власністю, але не виділено в натурі частку ОСОБА_4, хоча ОСОБА_6 така частка рішенням суду була виділена.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 подав позов, зловживаючи правом на судовий захист, апеляційний суд розглядав справу протягом більш ніж чотирьох місяців, судові рішення у справі є неправосудними, адже ОСОБА_4 вже було відмовлено в задоволенні такого позову - ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року було скасовано ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 28 липня 2014 року про роз'яснення рішення суду від 18 квітня 2006 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

08 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що рішенням Березівського районного суду Одеської області від 18квітня 2006 року у справі № 2-142/2006 домоволодіння на АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Виділено ОСОБА_6 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, а саме: жилу кімнату - площею 13,2 кв. м; коридор -площею 3,4 кв. м; кухню - площею 9,1 кв. м; прибудову літера "А" - площею 5,3 кв. м; коридор - площею 5,4 кв. м; сараї, літери "З", "Т", "Д" та "Е"; підвал, літера "Ж"; 1/2 частку паркану. Зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_4 провести переобладнання виділених приміщень в ізольовані за власний рахунок.

У вказаному рішенні суду встановлено, що 26 серпня 1992 р. сторони зареєстрували шлюб. За час спільного проживання вартість спірного житлового будинку, який належав ОСОБА_4 до укладення шлюбу, істотно збільшилась.

ОСОБА_4 зазначеним рішенням майно в натурі виділено не було.

Указані обставини підтверджується матеріалами цивільної справи № 2-142/2006 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, в яких відсутні докази скасування рішення суду від 18 квітня 2006 року.

Відповідно до статтей 22, 25, 28 КпШС України, чинного на час виникнення правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічні норми права закріплено в статтях 60, 62, 70 СК України.

Згідно з пунктами 23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_4 має право на виділення в натурі належної йому на праві спільної сумісної власності 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами.

Крім того, підстави для закриття провадження у справі відсутні, оскільки суди не вирішували спору про виділ ОСОБА_4 в натурі житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_1,що є у спільній сумісній власності, в інших справах.

Обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

О.В.Білоконь

Є.В.Синельников