розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Коренюка В. П. від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у складі суддів: Коломієць О. С., Жигановської О. С., Якухно О. М., від 16 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про скасування незаконних штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16 жовтня 2013 року між нею та банком був укладений кредитний договір, за яким вона отримала кошти в сумі

3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вказувала, що належним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором, порушення умов договору не допускала, своєчасно сплачуючи обов'язковий щомісячний мінімальний платіж за вказаним кредитним договором. Проте, відповідач, вважаючи, що нею обов'язковий мінімальний платіж за грудень 2014 року у розмірі 150 грн 27 коп. не сплачено, нарахував штрафні санкції у розмірі 203 грн 98 грн. З урахуванням викладеного, просила зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" скасувати незаконно нараховані штрафні санкції та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 24 360 грн, завдану приниженням честі та гідності.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області

від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 січня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату 17 грудня

2014 року за кредитним договором, укладеним між сторонами у справі. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено обов'язковий мінімальний платіж за грудень 2014 року, а тому у банку не було підстав для нарахування штрафних санкцій. Відмовляючи у задоволення позову про відшкодування шкоди, суди виходили із недоведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного внесення щомісячного платежу за грудень 2014 року, що стало підставою для нарахування банком штрафних санкцій.

У квітні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вона посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

5 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 жовтня 2013 року між сторонами укладено кредитний договір (тарифний пакет "Кредитна картка № 1 для пенсіонерів", поточний рахунку № НОМЕР_1), за яким позивач отримала кошти в сумі 3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно з умовами цього договору, позивач повинна вносити обов'язковий мінімальний платіж на рахунок № НОМЕР_1 щомісячно до 25 числа.

Обов'язковий мінімальний платіж ОСОБА_4 на грудень місяць

2014 року становив 150 грн 27 коп.

17 грудня 2014 року о 12:59 год. ОСОБА_4 з рахунку

№ НОМЕР_1 переказані грошові кошти у розмірі 363 грн на власний поточний рахунок № НОМЕР_2, а 17 грудня 2014 року о 13:00 год. ОСОБА_4 з поточного рахунку № НОМЕР_2 для погашення обов'язкового мінімального платежу переказані грошові кошти у розмірі

153 грн на рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 9-10).

Згідно з випискою за операціями по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року (а.с.92), банком було здійснено списання з кредитного рахунку позивача грошових коштів у сумі 210 грн. (363 грн - 153 грн).

Суди установили, що банк нарахував штрафні санкції в розмірі

203 грн 98 коп. за прострочення щомісячного платежу в грудні 2014 року.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що складовою та невід'ємною частиною кредитного договору є Правила та тарифи банку, з якими позивач попередньо ознайомлена, повністю згодна, їх зміст їй зрозумілий і положення яких зобов'язується неухильно дотримуватися, про що свідчить її заява (а. с. 4).

Відповідно до пункту 4.20.1. Правил банк забезпечує приймання та зарахування на рахунок грошових коштів, а також проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням картки, в межах витратного ліміту та з врахуванням забезпечення наявності на рахунку незнижувального залишку. При здійсненні переказу для зарахування коштів на рахунок, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок.

За змістом пункту 9.9. Правил передбачено, що прийняття від користувача до виконання та безпосередньо виконання електронних розрахункових документів, підтверджених одноразовим цифровим паролем, здійснюється банком відповідно до внутрішніх документів банку, в тому числі - Регламенту проведення операцій в системі "myDELTA" у гривні та іноземній валюті, затвердженого наказом голови ради директорів банку. Регламент розміщується на офіційному сайті банку.

Зі змісту положень Регламенту проведення операцій в системі "myDELTA" слідує, якщо час проведення операції в системі "myDELTA" відбувається з 00:00 год. до 17:00 год. робочого дня, відображення зміни доступного залишку в системі "myDELTA" відбувається миттєво після успішного проведення операції. Відповідно до пункту 3 даного Регламенту це означає, що сума поповнення вже відображена в системі авторизації банку і доступна клієнту для здійснення будь-яких операцій. Але на цьому етапі кошти ще не є фактично зарахованими на рахунок. Також пунктом 2 Регламенту передбачено, що фактичне зарахування/списання означає, що після відповідної бухгалтерської операції кошти відобразились на рахунку клієнта.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, правильно виходили із того, що оскільки 17 грудня 2014 року операція по перерахуванню грошових коштів в розмірі 363 грн з карткового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на підставі кредитного договору, на власний поточний рахунок

№ НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "Дельта Банк", була успішно проведена, ОСОБА_4 виконала свій обов'язок щодо погашення кредитного платежу за грудень 2014 року належним чином відповідно до умов договору. Сума поповнення у розмірі 363 грн була відображена в системі авторизації банку, а тому дана сума була доступна позивачу для здійснення будь-яких операцій, в тому числі і для поповнення щомісячного обов'язкового платежу по кредитному договору у розмірі 153 грн, однак банк у порушення умов договору не зарахував ці кошти. За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій банку щодо нарахування штрафних санкцій ОСОБА_4 у сумі 203 грн 98 коп. за несвоєчасно внесений платіж за грудень 2014 року.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного внесення щомісячного платежу за грудень 2014 року, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 січня 2017 року - без змін.