розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного агентства резерву Українина рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року у складі судді Васильківської Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Пономаренка В. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного агентства резерву України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державна організація "Комбінат Дніпро", про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до контракту від 13 червня 2016 року його призначено на посаду директора державної організації "Комбінат "Дніпро" (далі - ДО "Комбінат "Дніпро") Державного агентства резерву України, на строк до 12 червня 2017 року.

Наказом Державного агентства резерву України від 22 листопада 2016 року № 190-к його було звільнено із займаної посади директора ДО "Комбінат "Дніпро" з 23 листопада 2016 року за невиконання обов'язків, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 пункту 2.1 контракту, відповідно до підпунктів а), в), и), о) пункту 5.3 контракту від 13 червня 2016 року та пункту 8 статті 36 КЗпП України. Контракт від 13 червня 2016 року, укладений між ним і Державним агентством резерву України, достроково припинено з 23 листопада 2016 року.

Підставою для його звільнення стала службова записка завідувача сектору внутрішнього аудиту від 31 жовтня 2016 року, аудиторський звіт від 19 жовтня 2016 року і коментар аудиторського звіту по оцінці діяльності ДО "Комбінат "Дніпро" за період з 01 січня 2015 року по 01 липня 2016 року.

Вважаючи наказ про звільнення незаконним і таким, що суперечить вимогам трудового законодавства, ОСОБА_1 просив суд визнати наказ Державного агентства резерву України від 22 листопада 2016 року про звільнення з посади директора ДО "Комбінат "Дніпро" за невиконання обов'язків незаконним, поновити його на посаді директора ДО "Комбінат "Дніпро" та стягнути з Державного агентства резерву України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

22 грудня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог та додатково, до раніше заявлених вимог, просив стягнути з відповідача 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що внаслідок незаконного звільнення змінився його звичайний порядок життя, він постійно відчуває стресове навантаження і душевне хвилювання.

29 грудня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив, що відмовляється від збільшення позовних вимог та просив розглядати справи в межах вимог, заявлених у позові від 24 листопада 2016 року

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано наказ Державного агентства резерву України від 22 листопада 2016 року № 190-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДО "Комбінат "Дніпро" Державного агентства резерву України - незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДО "Комбінат "Дніпро" Державного агентства резерву України з 23 листопада 2016 року.

Стягнуто з Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 листопада 2016 року по 13 лютого 2017 року у розмірі 36 293,04 грн.

Стягнуто з Державного агентства резерву України у дохід держави судовий збір у розмірі 1 653,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів порушення позивачем умов укладеного з ним контракту від 13 червня 2016 року. Крім того, роботодавцем не було дотримано процедуру погодження звільнення позивача, як це передбачено Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок погодження), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу Державного агентства резерву України відхилено. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що строк дії контракту від 13 червня 2016 року, за невиконання умов якого було звільнено позивача, було встановлено з 13 червня 2016 року по 12 червня 2017 року. При цьому, аудиторський звіт, який став підставою для прийняття відповідачем оспорюваного наказу про звільнення, охоплював період з 01 січня 2015 року по 01 липня 2016 року, або ж період роботи позивача ОСОБА_1 за попереднім контрактом, однак контрактом від 13 червня 2016 року не передбачена відповідальність за неналежне виконання умов попереднього контракту.

Крім того, порушені в аудиторському звіті питання про невиконання директором ДО "Комбанат "Дніпро" фінансового плану для підприємства повинні вирішуватись при дослідженні результатів фінансової діяльності підприємства протягом всього фінансового року у цілому, тобто за його загальними річними результатами, а не за результатами І півріччя.

Також відповідачем не дотримано встановлений Порядком погодження дводенний строк звільнення позивача після отримання погодження керівника місцевої державної адміністрації.

У касаційній скарзі, поданій у травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державне агентство резерву України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували, що позивач на посаді директора ДО "Комбінат "Дніпро" згідно з контрактом від 20 червня 2011 року перебуває з червня 2011 року, який у подальшому переукладався, тому несе відповідальність за роботу підприємства і виконання фінансових показників. При цьому перевіркою було встановлено, що за І півріччя 2016 року ДО "Комбінат "Дніпро" не забезпечено виконання встановленого Державним агентством резерву України завдання щодо надходження коштів до спеціального фонду від додаткової (господарської) діяльності, що відповідно до умов контракту є самостійною підставою для звільнення позивача як керівника цього підприємства.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом установлено, що 13 червня 2016 року між Державним агентством резерву України і ОСОБА_1 було укладено контракт, за умовами якого останнього було призначено на посаду директора ДО "Комбінат "Дніпро" на строк до 12 червня 2017 року.

У підпунктах 2.1.1., 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 пункту 2.1 контракту від 13 червня 2017 року визначено, що керівник зобов'язаний:

здійснювати поточне (оперативне) керівництво організацією, організовувати її виробничу, фінансово-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань організації, передбачених законодавством, статутом організації та цим контрактом;

забезпечувати складання в установленому порядку проекту річного кошторису організації, штатного розпису та подання їх для розгляду і затвердження органу управління майном;

забезпечувати якісне і своєчасне виконання наказів, доручень та розпоряджень керівництва органу управління майном, які відносяться до компетенції організації та безпосередньо стосуються її діяльності;

забезпечувати виконання встановлених показників ефективності використання державного майна, майнового стану згідно з додатком до контракту, безпечні умови праці всіх працюючих, проведення науково-дослідних робіт, пов'язаних з проблемами довгострокового зберігання матеріальних цінностей державного резерву та їх впровадження в організації, поліпшення соціально-побутових умов життя працівника.

Наказом Державного агентства резерву України від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади директора ДО "Комбінат "Дніпро" з 23 листопада 2016 року за невиконання обов'язків, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 пункту 2.1 контракту, відповідно до підпунктів а), в), и), о) пункту 5.3 контракту від 13 червня 2016 року та пункту 8 статті 36 КЗпП України. Контракт від 13 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 і Державним агентством резерву України, достроково припинено з 23 листопада 2016 року.

Підставою для звільнення в наказі зазначено: службову записку завідувача сектору внутрішнього аудиту від 31 жовтня 2016 року, аудиторський звіт від 19 жовтня 2016 року, коментар аудиторського звіту по оцінці діяльності ДО "Комбінат "Дніпро" за період з 01 січня 2015 року по 01 липня 2016 року від 26 жовтня 2016 року; абзац 2 пункту 6 Порядку погодження.

У частині третій статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пунктів 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" (203-93-п) контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відповідно до підпунктів а), в), и), о) пункту 5.3 контракту від 13 червня 2016 року, укладеного між Державним агентством резерву України і ОСОБА_1, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Державного агентства резерву України в односторонньому порядку з дати, вказаної у наказі про його звільнення, у тому числі за пропозицією органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі незабезпечення виконання у звітному періоді показників ефективного використання державного мана та показників майнового стану організації; одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, у результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки; подання недостовірної інформації у звітності; у разі невиконання, виконання з порушенням строків, неналежного виконання зобов'язань, покладених на керівника окремим дорученням органу управління майном.

Аудиторським звітом від 19 жовтня 2016 року, складеного за результатами проведеного позапланового внутрішнього аудиту діяльності ДО "Комбінат "Дніпро" за І півріччя 2016 року, були виявлені порушення та недоліки, що мають суттєвий вплив на виконання завдань організації та стану фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу покладено у основу висновку про те, що керівник ДО "Комбінат "Дніпро" не виконує обов'язків, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 пункту 2.1 контракту.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вказаний аудиторський звіт не може бути підставою для звільнення позивача, оскільки перевірка роботи ДО "Комбінат "Дніпро" проводилась за І півріччя 2016 року (тобто з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року), а на посаду директора цього підприємства ОСОБА_1 був призначений лише 13 червня 2016 року, тому не несе відповідальності за роботу ДО "Комбінат "Дніпро" до моменту його призначення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він суперечить обставинам справи, встановлених судом.

Так, ОСОБА_1 на посаду директора ДО "Комбінат "Дніпро" було призначено 21 червня 2011 року на строк до 20 червня 2012 року, що передбачено контрактом від 20 червня 2011 року, укладеним між Державним агентством резерву України і ОСОБА_1 Згідно з додатковою угодою від 23 травня 2012 року до контракту від 20 червня 2011 року строк дії цього контракту продовжено до 20 червня 2016 року. 13 червня 2016 року Державним агентством резерву України і ОСОБА_1 укладено новий контракт, яким строк перебування ОСОБА_1 на посаді директора ДО "Комбінат "Дніпро" встановлено до 12 червня 2017 року.

Вказане свідчить, що позаплановий внутрішній аудит діяльності ДО "Комбінат "Дніпро", за наслідками якого було складено аудиторський звіт від 19 жовтня 2016 року, охоплював період перебування позивача на посаді директора ДО "Комбінат "Дніпро", оскільки попередній контракт з ним укладено у 2011 році. Отже з цього часу ОСОБА_1 несе відповідальність за результати роботи підприємства та виконання фінансових показників.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-86цс17.

Не можна погодитися й з висновком судів, що питання виконання чи невиконання фінансового плану ДО "Комбінат "Дніпро" повинно вирішуватися при дослідженні результатів фінансової діяльності підприємства протягом всього фінансового року в цілому, тобто за його загальним річним результатам, а не за результатами роботи в І півріччі 2016 року.

Так, суди не звернули увагу, що ОСОБА_1 було звільнено, зокрема, на підставі підпункту а) пункту 5.3 контракту від 13 червня 2016 року, яким передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії у разі незабезпечення виконання у звітному періоді показників ефективного використання державного майна та показників майнового стану організації. У пункті 2.1.9 цього контракту передбачено обов'язок керівника забезпечити подання звітності з виконання показників ефективного використання державного майна та показників майнового стану організації: щорічно, щоквартально, щомісяця.

Отже суди дійшли помилкового висновку, що звітним періодом є лише календарний рік.

Частково задовольняючи позов, суд також виходив із того, що відповідачем при звільненні позивача не дотримано вимог пункту 10 Порядку погодження, згідно з яким у разі погодження Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення.

Згідно з пунктом 4 Порядку погодження пропозиція щодо звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного погоджується з головою відповідної обласної державної адміністрації.

Судами також встановлено, що ДО "Комбінат "Дніпро" зареєстровано на території м. Сміла, яке є містом обласного значення. Погодження Черкаської обласної державної адміністрації на звільнення ОСОБА_1 з посади директор ДО "Комбінат "Дніпро" Державне агентство резерву України отримало 18 листопада 2016 року, а позивача було звільнено 22 листопада 2016 року.

На підставі вказаного, суди вважали, що позивача було звільнено з пропуском дводенного строку, встановленого Порядком погодження. Разом з тим, судами не враховано, що 18 листопада 2016 року є п'ятницею, а дводенний строк відповідно до статті 253 ЦК України починає відлік з наступного робочого дня, тобто з 21 листопада 2016 року.

Таким чином, суди вищевказані положення закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

З указаного вбачається, що Державним агентством резерву України ОСОБА_1 було правомірно звільнено з посади директора ДО "Комбінат "Дніпро" на підставі підпунктів а), в), и), о) пункту 5.3 контракту від 13 червня 2016 року та з дотриманням трудового законодавства. Крім того, звільнення позивача було погоджено з Черкаською обласною державною адміністрацією, як це передбачено Порядком погодження.

Таким чином, висновки судів про наявність підстав для скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1

Таким чином, документально підтверджені судовівитрати у розмірі 1 818,96 грн за поданняапеляційної скарги та 1 984,32 грн за подання касаційної скарги підлягають компенсації Державному агентству резерву України за рахунок держави, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2017 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державна організація "Комбінат Дніпро", про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на посаді відмовити.