розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" та Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року у складі судді Гаврищук А. В. постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Матківського М. В., Рибчинського В. П., Шемети Т. М.,

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (далі - ПАТ "Концерн Хлібпром") про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 25 липня 2003 року він працював у відповідача на посаді головного інженера та був звільнений із роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату з 01 лютого 2013 року.

При звільненні відповідач не провів із ним повного розрахунку, у тому числі не доплатив йому заробітну плату у розмірі 19 890,82 грн.

Зазначав, що мінімально гарантований посадовий оклад головного інженера (технічного керівника), посаду якого він займав, з 01 січня 2011 року мав становити 3 821,00 грн. Проте, починаючи з 2010 року і до моменту звільнення - 01 лютого 2013 року його посадовий оклад був меншим і становив 2 500,00 грн на місяць без індексації, яка мала б проводитися у період між підвищеннями посадових окладів.

Тобто, відповідач не доплачував йому щомісяця 1 321,00 грн.

Крім того, він, як працівник із 10 річним трудовим стажем на підприємстві, має право на виплату вихідної допомоги у розмірі двомісячної середньої заробітної плати, проте підприємство виплатило цю допомогу у розмірі одномісячного заробітку, а тому ця заборгованість становить 3 793,51 грн.

Також у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні відповідач має сплатити йому середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, що станом на 30 липня 2013 року становить 22 835,96 грн.

Зволікання відповідача у проведенні з ним повного розрахунку із заробітної плати при звільненні завдали йому моральної шкоди, яку оцінив у 5 000,00 грн, та яку також просив стягнути з ПАТ "Концерн Хлібпром".

З урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 19 890,82 грн, вихідну допомогу у розмірі середньої заробітної плати - 3 793,51 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 лютого 2013 року до дня ужвалення судового рішення та моральну шкоду 5 000,00 грн.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 19 890,82 грн.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь держави судовий збір у розмірі 299,40 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не було виплачено позивачу заробітну плату відповідно до його посадового окладу, передбаченого Галузевою угодою від 25 січня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 01 жовтня 2013 року задоволено рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 01 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2014 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2014 року залишено без змін.

06 липня 2016 року особа, яка не брала участі у справі - Всеукраїнська професійна спілка "Співдружність", подала апеляційну скаргу на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року відмовлено Всеукраїнській професійній спілці "Співдружність" у прийнятті апеляційної скарги на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року касаційна скарга Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" задоволена, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року касаційні скарги Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" і ПАТ "Концерн Хлібпром" задоволені частково, ухвала апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року скасована, справа направлена до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

При новому апеляційному розгляді постановою апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 19 890,82 грн.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 лютого 2013 року до 30 липня 2013 року в сумі 22 835,96 грн.

Стягнуто з ПАТ "Концерн Хлібпром" на користь держави судовий збір у розмірі 299,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що при звільненні з роботи відповідач не провів із позивачем повного і своєчасного розрахунку. Заборгованість у розмірі 19 890,82 грн виникла у зв'язку з тим, що відповідач нараховував йому заробітну плату, виходячи з окладу 2 500 грн, а не 3 821 грн, як було передбачено колективним договором та Галузевою угодою.

Крім того, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому при звільненні, є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У касаційній скарзі ПАТ "Концерн Хлібпром", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема частини першої статті 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", статті 629 ЦК України, статей 117, 233 КЗпП України, та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки, застосували пункт 1.4 Галузевої угоди № 10, не врахувавши те, що ПАТ "Концерн Хлібпром" не є стороною цієї угоди.

У касаційній скарзі Всеукраїнська професійна спілка "Співдружність" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Посилалася на те, що суди не звернули увагу на те, що ПАТ "Концерн Хлібпром" не було представлене уповноваженими представниками (у тому числі зі сторони Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність") при підписанні Галузевої угоди, зареєстрованої 08 лютого 2011 року за № 10, тому ПАТ "Концерн Хлібпром" не перебуває у сфері дії сторін, які підписали цю угоду, а норми Галузевої угоди не є для них обов'язковими. Належність підприємства до певної галузі промисловості (за характером виробництва) не зобов'язує підприємство застосовувати норми відповідної Галузевої угоди.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 подали відзив, у якому просять залишити без задоволення касаційні скарги ПАТ "Концерн Хлібпром" і Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" та залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначають, що оскільки справа з 2013 року судами розглядалась неодноразово, судами першої та апеляційної інстанцій повно і об'єктивно досліджені обставини справи, в тому числі Галузева угода, колективний договір. Встановивши порушення відповідачем законодавства про оплату праці, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати, яка не була сплачена на момент його звільнення.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ПАТ "Концерн Хлібпром" визнав правильним розрахунок як по заборгованості із заробітної плати, так і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 01 листопада 2008 року ОСОБА_4 працював на посаді головного інженера ПАТ "Концерн Хлібпром" та був звільнений згідно з наказом від 01 лютого 2013 року № 14 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.

При звільненні з роботи відповідач не провів із позивачем повного розрахунку із заробітної плати, розмір якої становить 19 890,82 грн.

Така заборгованість виникла у зв'язку з тим, що ПАТ "Концерн Хлібпром" щомісячно не доплачувало ОСОБА_4 заробітну плату у розмірі, який передбачений Галузевою угодою, виходячи із підвищеного посадового окладу 3 821,00 грн.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і система оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Статтями 21, 22, 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22).

Розділом V "Оплата праці" колективного договору, укладеного між адміністрацією і трудовим колективом ВАТ "Концерн Хлібпром" (рішенням загальних зборів акціонерів від 18 січня 2010 року ВАТ "Концерн Хлібпром" перейменоване на ПАТ "Концерн Хлібпром"), схваленого загальними зборами трудового колективу ВАТ "Концерн Хлібпром" 29 грудня 2007 року, погодженого та підписаного генеральним директором ВАТ "Концерн Хлібпром" і головою профкому ВАТ "Концерн Хлібпром" та зареєстрованого Управлінням економіки департаменту економічної політики Львівської міської ради 06 травня 2008 року за реєстровим № 196, визначено, що адміністрація зобов'язується: здійснювати оплату праці на основі положення про оплату праці (додаток 16) (підпункт 3 пункту 5.1); встановлювати посадові оклади керівників, фахівців, професіоналів і службовців з врахуванням мінімально гарантованих коефіцієнтів міжпосадових співвідношень (додаток 17) (пункт 5.3).

Пунктом 5.22 зазначеного колективного договору закріплено положення про те, що при зміні тарифних ставок і окладів встановлюється коефіцієнт співвідношень до тарифів (окладів) згідно з Галузевою угодою.

Згідно із додатком до колективного договору № 16 "Положення про плату праці працівників ВАТ "Концерн Хлібпром" як орієнтири для диференціації оплати праці в залежності від фаху, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних робіт, приймаючи їх як мінімальні гарантії використовуються норми Галузевої угоди щодо тарифних ставок та посадових окладів.

У додатку № 17 до колективного договору визначено мінімальні гарантовані коефіцієнти міжпосадових співвідношень (співвідношень розмірів посадових окладів до окладу техніка) керівників, професіоналів, фахівців ВАТ "Концерн Хлібпром", в тому числі заступника директора з технічних питань,головного інженера - 2,6 та провідних інженерів всіх спеціальностей - 1,7.

Відповідно до пунктів 6.22, 6.40 і додатку 4 до Галузевої угоди, укладеної 25 січня 2011 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та Профспілкою працівників аграрного комплексу України, згідно з пунктом 5. 1 якої її положення і норми є нормами прямої дії і як мінімальні гарантії є обов'язковими для дотримання в колективних договорах та при вирішенні питань регулювання соціально-економічних і трудових відносин на підприємствах, які за основним видом діяльності належать до харчової і переробної промисловості, мінімально гарантований посадовий оклад головного інженера становить 3 821,00 грн.

Позивачу сплачувалась заробітна плата з урахуванням розміру посадовго окладу 2 500 грн.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Апеляційний суд на підставі належних доказів із дотриманням вимог статей 212 - 214, 315 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), встановивши, що положення вищезазначеної Галузевої угоди є для відповідача обов'язковими, проте ПАТ "Концерн Хлібпром" на порушення її умов протягом 2011-2012 років виплачував ОСОБА_4 заробітну плату без урахування коефіцієнтів співвідношення, у розмірі, нижчому ніж це встановлено Галузевою угодою, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність її стягнення у розмірі 19 890,82 грн.

Також є правильним висновок суду про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2013 року до 30 липня 2013 року, розмір якого розраховано згідно з вимогами Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Крім того, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано визначив її у розмірі 1 000,00 грн.

При цьому, при новому розгляді справи апеляційний суд врахував висновки і мотиви, наведені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року та від 18 лютого 2015 року при скасуванні попередніх судових рішень.

Аргументи касаційних скарг ПАТ "Концерн Хлібпром" та Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" про те, що ПАТ "Концерн Хлібпром" не є стороною і не підпадає під сферу дії сторін Галузевої угоди, колегія суддів відхиляє.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру за кодом КВЕД-2010 10.71, 10.61, 10.72 за видом діяльності: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання ПАТ "Концерн Хлібпром" належить до галузі харчової промисловості, яка є складовою частиною агропромислового комплексу.

Відповідно до пункту 1.5.4 Статуту ПАТ "Концерн Хлібпром" має право створювати спільно з іншими українськими та іноземними юридичними і фізичними особами на території України та за її межами (за кордоном) господарські товариства, спільні підприємства, інші види юридичних осіб, брати участь в об'єднаннях, союзах, асоціаціях і т. п.

Згідно з частиною третьої статті 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

25 січня 2011 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та Профспілкою працівників аграрного комплексу України було укладено Галузеву угоду на 2011-2013 роки.

Кожен із розділів містить домовленості, за якими соціальні партнери дійшли згоди, а також їхні зобов`язання.

Окремо наводиться перелік суб'єктів, які підписали дану угоду, серед яких об'єднання підприємств харчової і переробної промисловості, за видом своєї діяльності до яких входить і ПАТ "Концерн Хлібпром".

Таким чином, правильним є висновок судів про те, що ПАТ "Концерн Хлібпром" підпадає під сферу дії вищезгаданої Галузевої угоди, підписантом якої є об'єднання роботодавців, до якого входить іПАТ "Концерн Хлібпром".

Крім того, положення колективного договору ПАТ "Концерн Хлібпром" містять посилання на цю Галузеву угоду, що, у свою чергу, підтверджує належність відповідача до галузі харчової промисловості, яка входить до складу агропромислового комплексу, а також те, що відповідач зобов'язався виконувати умови Галузевої угоди.

Необґрунтованими є доводи касаційних скарг ПАТ "Концерн Хлібпром" та Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" про застосування позовної давності у справі.

Згідно із частиною першою статті 233 КЗпП України встановлено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Інші аргументи касаційних скарг також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційних скарг та залишення без змін рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року у нескасованій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" та Всеукраїнської професійної спілки "Співдружність" залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року у нескасованій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.