розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 554 доларів США, зі сплатою 9,5 % річних за користування кредитом, терміном до 29 серпня 2013 року. 30 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_6 укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого заставодавець передав у заставу банку належний йому автомобіль "Mitsubishi Outlander XL", номерний знак НОМЕР_1.

30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за умовами якого ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, унаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінило ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора у зазначених зобов'язаннях. До ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 10 квітня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 283 402 грн 63 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 214 468 грн 34 коп.; заборгованість за процентами - 58 739 грн 20 коп.; заборгованість за комісією - 10 195 грн 10 коп.

З урахуванням викладеного ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 283 402 грн 63 коп.

26 липня 2013 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито провадження у справі та у ході її розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2014 року залучено правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, спадкоємців: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Уточнивши у подальшому позовні вимоги, ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 283 402 грн 63 коп. у межах вартості спадкового майна спадкодавця - ОСОБА_6

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2016 року у складі судді Подзірова А. О. позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року у розмірі 225 958 грн 84 коп. у межах вартості спадкового майна, одержаного у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, тобто з кожного по 75 319 грн 61 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, як спадкоємці померлого позичальника, прийнявши спадщину, зобов'язані у межах її вартості задовольнити вимоги кредитора, тому з них на користь банку підлягає стягненню кредитна заборгованість з урахуванням рівності їх часток у спадщині.

Останньою постановою апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_5 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк заявив вимогу до спадкоємців боржника на підставі статей 1281, 1282 ЦК України, тобто банком обрано неналежний спосіб судового захисту порушених прав, оскільки солідарне стягнення зі спадкоємців боржника заборгованості за кредитним договором призведе до порушення їх прав, так як у порядку виконання такого судового рішення державний виконавець наділений правом накладення арешту на все майно боржника, яке може бути відмінним від успадкованого ними майна. Ефективний спосіб захисту кредитором своїх прав є накладення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Питання щодо дотримання строків пред'явлення вимог кредитора до спадкоємців не вирішувалось, оскільки обрання банком неналежного способу захисту порушених прав є самостійною підставою для відмови у позові.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами, як спадкоємцями позичальника - ОСОБА_6 було отримано у натурі спадкове майно, після смерті останнього, та відчужено на користь третіх осіб, за що ними було отримано грошові кошти. Таким чином, оскільки спадкоємці боржника прийняли спадщину щодо нерухомого майна, але ухиляються від погашення боргів спадкодавця, тому кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, що є належним способом судового захисту.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 30 серпня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 554 доларів США, зі сплатою 9,5 % річних за користування кредитом, терміном до 29 серпня 2013 року.

30 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_6 укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого заставодавець передав у заставу банку належний йому автомобіль "Mitsubishi Outlander XL", номерний знак НОМЕР_1.

30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, за умовами якого ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, унаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінило ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора у зазначених зобов'язаннях, до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Отже, відповідно до положень статей 512- 514, 516 ЦК України ПАТ "Дельта Банк" набуло права вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_6 за кредитним договором від 30 серпня 2007 року та договором застави від 30 серпня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, до участі у справі залучено його спадкоємців, які брали участь в судовому засіданні, проти позову заперечували з тих підстав, що від спадкового майна прибутку не отримали.

ПАТ "Дельта Банк" указувало про те, що на час смерті позичальник ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 10 квітня 2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 283 402 грн 63 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 214 468 грн 34 коп.; заборгованість за процентами - 58 739 грн 20 коп.; заборгованість за комісією - 10 195 грн 10 коп.

19 січня 2011 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою Волинської області заведено спадкову справу, згідно з якою спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є: дружина - ОСОБА_3, дочка - ОСОБА_4, син - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_7 та батько - ОСОБА_8 Мати та батько відмовились від прийняття спадщини.

20 січня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" подано претензію (вимогу кредитора), яка 10 квітня 2014 року надійшла до нотаріальної контори.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 червня 2015 року ОСОБА_3 отримала у спадщину ? частки земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 4 червня 2015 року ОСОБА_4 отримала у спадщину ? частки приміщення № 2-11 по АДРЕСА_2. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали у спадщину кожен по ? частки земельної ділянки площею 0,25 по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 4 червня 2015 року.

Крім того, за спадкодавцем відповідачів - ОСОБА_6 - було зареєстровано автомобіль "Mitsubishi Outlander XL", номерний знак НОМЕР_1, тому цей транспортний засіб входив до спадкової маси і вважається таким, що прийнятий у спадщину спадкоємцями.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Апеляційним судом було встановлено прийняття спадщини відповідачами на відповідне майно після смерті боржника - ОСОБА_6

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк звернувся до суду з неналежним способом судового захисту, тобто замість вимог про накладення стягнення на майно, заявив вимогу про стягнення кредитної заборгованості, що не передбачено статтею 1282 ЦК України, з чим суд касаційної інстанції погодитись не може.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця у разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України (435-15) позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України (435-15) кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року № 61-5552 свп 18 (судове рішення у складі судової Палати).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши, що відповідачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_6, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом від 4 червня 2015 року, та прийняли спадщину після його смерті, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові.

Посилання апеляційного суду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 8 квітня 2015 року № 6-33 цс 15, є безпідставним, так як у ньому правова позиція стосується виключно застосування строків пред'явлення вимог кредитором до спадкоємців, а не щодо способу судового захисту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на час розгляду справи відповідачі, як спадкоємці позичальника, прийняли спадщину, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом на ? частки земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1, ? частки приміщення № 2-11 по АДРЕСА_2, ? частки земельної ділянки площею 0,25 по АДРЕСА_1, та встановлено, що їх частки у спадщині є рівними.

Крім того, згідно з довідкою територіального сервісного центру Мінстерства внутрішніх справ України регіонального сервісного центру у Волинській області від 21 вересня 2016 року зареєстрований за спадкодавцем відповідачів - ОСОБА_6 - автомобіль "Mitsubishi Outlander XL", номерний знак НОМЕР_1, ним не відчужувався. Таким чином, у відповідачів є спадкові права на вказаний транспортний засіб та вони не позбавлені можливості успадкувати зазначене майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на день смерті спадкодавця відповідачів - ОСОБА_6 - його заборгованість за спірним кредитним договором становила 225 958 грн 84 коп., яка вірно стягнута з відповідачів у рівних частках.

Ураховуючи викладене, міськрайонний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що відповідачі, як спадкоємці померлого позичальника, прийнявши спадщину, зобов'язані у межах її вартості задовольнити вимоги кредитора, тому з них на користь банку підлягає стягненню саме вищевказана кредитна заборгованість, наявна на час смерті спадкодавця, з урахуванням вартості та рівності їх часток у спадщині.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Постанову апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2018 року скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2016 року залишити в силі.