розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області у складі судді Гавриленко Т. Г. від 08 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М., від 16 березня 2017 року

У жовтні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2009 року у цивільній справі № 2-567/09 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року у цивільній справі № 545/2620/15-ц з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У зв'язку з народженням другої дитини та стягненням аліментів на її утримання його матеріальний стан значно змінився, тому просив суд на підставі статті 192 СК України змінити розмір аліментів, визначених рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2009 року на користь ОСОБА_2 з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 відповідно до рішення суду від 18 червня 2009 рокувідсутні, оскільки вказаний розмір не є значним і таким, що ставить позивача в тяжке матеріальне становище. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження зміни його сімейного та матеріального становища, а обставини, наведені ним, як на підставу заявлених вимог, не свідчать про необхідність зміни розміру аліментів у сторону зменшення.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилено.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши, що при ухваленні рішення від 15 вересня 2016 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання другої дитини, суд визначив їх розмір (1/6 частину всіх видів заробітку) з урахуванням заперечень ОСОБА_1 та того факту, що ним уже сплачуються аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 згідно з рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2009 року.

У квітні 2017 рокуОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що на даний час у зв'язку з народженням другої дитини та сплатою ним аліментів на її утримання його сімейний та матеріальний стан значно змінилися, оскільки наразі він має матеріально утримувати не одного, а двох своїх неповнолітніх дітей.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що він не надав суду доказів на підтвердження того, що після ухвалення Новосанжарським районним судом Полтавської області 18 червня 2009 року рішення про стягнення з нього аліментів матеріальний або сімейний стан його змінився. Разом з тим зміна матеріального та сімейного стану підтверджується свідоцтвом про народження другої дитини, рішенням про сплату аліментів на другу дитину та дублікатами квитанцій про сплату аліментів на другу дитину. Також здовідки про сплачені аліменти, долученої до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, вбачається, що ним із заробітної плати систематично сплачуються (відраховуються) аліменти на користь ОСОБА_2

Таким чином, у суді першої та апеляційної інстанцій доведено той факт, що після ухвалення рішення Новосанжарським районним судом Полтавської області від 18 червня 2009 року про стягнення з нього аліментів на першу дитину його матеріальний та сімейний стан значно змінився у зв'язку з чим він і звернувся до суду з указаним позовом.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2009 року у цивільній справі № 2-567/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 квітня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року по цивільній справі № 545/2620/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з статтею 182 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року, частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначених вимог закону суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), вірно застосувавши положення статті 180, частини третьої статті 181, статті 182, частини першої статті 192 СК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані ОСОБА_1 підстави для зменшення розміру аліментів, зокрема у зв'язку зі зміною матеріального стану позивача внаслідок сплати аліментів на ще одну дитину, не є суттєвими, не дають достатніх та беззаперечних підстав для задоволення позову.

З наданої позивачем довідки убачається, що протягом серпня 2016 року - лютого 2017 року сумарний розмір аліментів за рішеннями судів на утримання обох дітей із його заробітку становить менше половини цих грошових коштів (5/12), тому не створює надмірний тягар для платника аліментів.

На наявність інших підстав для зменшення розміру аліментів позивач не вказував. Переконливих доказів про наявність підстав для зменшення цієї суми позивач не надав.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.