Постанова
Іменем України
03 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-37/11
провадження № 61-18831св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 та на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках у Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банку України") на загальну суму 11 624,05 грн.
Ще за життя, 04 вересня 1997 року, ОСОБА_3 склала заповіт на своїх дітей: дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5
Мати позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 також помер (дата смерті невідома).
Позивач та її рідна сестра ОСОБА_6 є спадкоємцями майна ОСОБА_3 за правом представлення.
14 червня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини після їх баби ОСОБА_3, де дізналися про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 27 жовтня 2005 року, яким вона заповіла усе своє майно ОСОБА_2
30 січня 2007 року державний нотаріус Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори видав два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з якими ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти, розміщені на банківських рахунках в АТ "Державний ощадний банк України" на загальну суму 11 624,05 грн.
Заповіт, складений 27 жовтня 2005 року, підписаний з грубим порушенням порядку його підписання та не відповідає волі заповідача, у зв`язку із чим підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що форма та зміст оскаржуваного заповіту відповідають вимогам законодавства України. Заповіт особисто підписаний заповідачем ОСОБА_3 Волевиявлення заповідача було вільним та відповідало її волі. Проведені 06 серпня 2015 року та 05 серпня 2016 року судово-почеркознавчі експертизи № 1294 та № 6805/02 не підтвердили те, що оскаржуваний заповіт підписувала не ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, складений на користь ОСОБА_2, посвідчений 27 жовтня 2005 року секретарем Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Штефанко Є. П. та зареєстрований у реєстрі за № 618.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що дійсність заповіту вимагає неухильного дотримання порядку його посвідчення та форми, і правове значення має не лише особисте підписання тексту заповідачем, а й особисте вчинення ним решти записів на підтвердження того, що він усвідомлював його зміст і волевиявлення було вільним. ОСОБА_3 за життя не страждала на захворювання, які б перешкоджали їй власноручно підписати заповіт, однак згідно із висновком експертизи запис у заповіті від імені ОСОБА_3 вчинений ОСОБА_2, що вказує на недотримання порядку посвідчення заповіту та вчинення на ньому у непередбачений спосіб записів особою, на користь якої його складено. Відповідну правову оцінку цим обставинам суд першої інстанції не надав. Крім цього, за відсутності показань (хвороба, фізична вада) заповіт підписувався іншою особою, що свідчить про втручання сторонніх осіб у процес підписання заповіту, а відтак - про вплив на волевиявлення особи. Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції та наявність підстав для його скасування із ухваленням у цій справі нового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що за наслідками проведених у цій справі судових почеркознавчих експертиз 06 серпня 2015 року та 05 серпня 2016 року складені протилежні за значенням висновки. Однак суд апеляційної інстанції безпідставно зробив категоричні висновки про те, що оспорюваний заповіт не відповідав волі заповідача. Розгляд справи в апеляційному порядку не був повним, всебічним та таким, що полягав у безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими доказами, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яка має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 вересня 1997 року, ОСОБА_3 склала заповіт на своїх дітей: дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5
Мати позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 також помер (дата смерті невідома).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти, розміщені на банківських рахунках у АТ "Державний ощадний банку України" на загальну суму 11 624,05 грн.
ОСОБА_1 та її рідна сестра ОСОБА_6 є спадкоємцями майна ОСОБА_3 за правом представлення.
14 червня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявами про прийняття спадщини після їх баби ОСОБА_3 .
У червні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дізналися про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 27 жовтня 2005 року.
Згідно із заповітом, складеним та посвідченим 27 жовтня 2005 року секретарем Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті належало їй та на що вона за законом матиме право. Зміст статей 1234, 1307 ЦК України ОСОБА_3 роз`яснено. Відповідно до пункту 2 статті 1248 ЦК України на прохання заповідача заповіт записаний нотаріусом з її слів за допомогою загальноприйнятих засобів. Цей заповіт складений о 15 год. 20 хв. і підписаний у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, один з яких залишився на зберіганні в справах Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а другий видано заповідачу.
30 січня 2007 року державний нотаріус Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори видав два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з якими ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках в АТ "Державний ощадний банк України" на загальну суму 11 624,05 грн.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України (435-15)
щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Згідно із статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
З наявної в матеріалах справи медичної документації суд апеляційної інстанції не встановив, що за життя ОСОБА_3 страждала захворюваннями, які б впливали на її здатність укладати, підписувати правочини (а. с. 61, 63, 74, 78, том 1).
Відповідно до висновку експерта Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1294, складеного 06 серпня 2015 року за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи:
- рукописний текст змістом: "Это завищене мойпрочито слух", розташований в екземплярі заповіту ОСОБА_3 від 27 жовтня 2005 року, який зберігався в Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою;
- рукописний текст змістом: "Это завищене мойпрочито слух", розташований в екземплярі заповіту ОСОБА_3 від 27 жовтня 2005 року, який зберігався в Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, виконаний ОСОБА_2
- підпис від імені ОСОБА_3, розташований в графі "підпис ОСОБА_3 ", в екземплярі її заповіту від 27 жовтня 2005 року, який зберігався в Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, ймовірно виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 Вирішити питання в категоричній формі не представляється можливим з наступних причин: значна кількість штрихів підпису має наведення та малу яскравість барвника; підпис малоінформативний, має малий обсяг графічного матеріалу, і в ньому відсутній достатній індивідуальний комплекс особистих ознак для категоричного висновку щодо його конкретного виконавця;
- рукописний текст: ""Это завищене мойпрочито слух" та підпис від імені ОСОБА_3 в графі "підпис ОСОБА_3 ", розташовані в екземплярі заповіту ОСОБА_3 від 27 жовтні 2005 року, який зберігався в Шабівській сільській раді, мають ознаки впливу на їх виконавця(ців) постійно діючих збивальних факторів, пов`язаних ймовірно з віком або хронічними захворюваннями.
Наявність, кількість та якість виявлених ознак впливу на виконавця(ців) рукописного тексту та підпису збивальних факторів на результати висновків експерта не впливають.
У зв`язку з тим, що оригінали документів:
- екземпляру заповіту ОСОБА_3 від 27 жовтня 2005 року, який зберігався в Білгород-Дністровській державній нотаріальній конторі Одеської області;
- реєстру для реєстрації нотаріальних дій Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за 2005 рік для проведення експертизи не надавалися, питання щодо виконавців рукописних текстів та підписів, розташованих в зазначених документах експертом не вирішувалося.
Згідно із висновком судово-почеркознавчої експертизи № 6805/02, складеним 05 серпня 2016 року судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз:
- рукописний запис: "Это завищене мойпрочито слух", розташований в середній частині примірника заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 27 жовтня 2005 року, посвідченого секретарем Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Штефанко Є. П., зареєстрованого за № 618, виконаний не самою ОСОБА_3, а ОСОБА_2 ;
- з причин, викладених у пункті 2 дослідницької частини висновку, вирішити питання про те, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 у примірнику заповіту, складеному від імені ОСОБА_3 27 жовтня 2005 року, посвідченого секретарем Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Штефанко Є. П ., зареєстрованого за № 618, розташований в середній частині документу між друкованими записами "підпис" та " ОСОБА_3 ", самою ОСОБА_3 або іншою особою, не виявилося можливим.
Досліджуючи висновки двох судово-почеркознавчих експертиз, суд апеляційної інстанцій встановив, що їх висновки збігаються в тому, що запис в заповіті, який заповідачем ОСОБА_3 мав бути вчинений власноруч, виконаний ОСОБА_2, на користь якої складено заповіт.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати заповіт, складений 27 жовтня 2005 року, таким, що не відповідає вимогам закону. Позивач довела те, що запис у заповіті від імені ОСОБА_3 вчинено особою, на користь якої його складено. При посвідченні заповіту не було дотримано порядку його посвідчення та вчинено на ньому у непередбачений законодавством України спосіб записи особою, на користь якої його було складено.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець