розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В. В." на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 січня 2018 року в складі судді Левика Я. А.,

У квітні 2015 року фермерське господарство "Бурка В. В." (далі - ФГ "Бурка В. В.") звернулося до суду з позовом до Личаківського районного суду міста Львова та Держави України в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2014 року представник ФГ "Бурка В. В." на адресу Личаківського районного суду м. Львова направив позовну заяву про оскарження дій апеляційного суду Львівської області. 14 червня 2014 року представник позивача отримав ухвалу, постановлену 06 червня 2014 року суддею Личаківського районного суду Львівської області по справі № 2/463/1424/14 про відмову у відкритті провадження по справі. Позивач вважає вказану ухвалу від 06 червня 2014 року незаконною, оскільки вона не ґрунтується на законності, верховенстві права та прийнята без дотримання норм Конституції та законів України. Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права і завдали моральної шкоди.

На підставі викладеного ФГ "Бурка В. В." просило стягнути з Держави Україна та Личаківського районного суду Львівської області на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями суду.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року (в складі судді Веремчук О. А.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФГ "Бурка В. В." оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 січня 2018 року відмовлено ФГ "Бурка В. В." у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що норма закону, на яку посилався представник ФГ "Бурка В. В.", відноситься виключно до подання позовної заяви та не враховується при поданні позивачем апеляційних скарг на судові рішення. Оскільки позивач не відноситься до жодної з категорій осіб, які згідно зі статтею 5 Закону України "Про судовий збір" звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях, то відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ФГ "Бурка В. В.", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір". Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову, то він звільнений від сплати судового збору, зокрема, і за подання апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Касаційна скарга ФГ "Бурка В. В."підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що рішеннямСокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФГ "Бурка В. В." оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано скаржнику сплати судовий збір в розмірі 267,96 грн.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 січня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "БуркаВ. В." визнано неподаною та повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В.", апеляційний суд виходив з того, що позивачі звільняються від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" виключно при поданні позовної заяви та не є звільненим від сплати судового збору на підставі цієї норми права під час подання апеляційної скарги на рішення суду. Заявником не сплачено судовий збір, тому дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.

Проте такий висновок апеляційного суду не відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ "Бурка В. В." подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду Львівської області від 06 жовтня 2017 року ФГ "Бурка В. В." надіслало до суду апеляційної інстанції заяву від 02 листопада 2017 року, в якій вказувало, що воно звільнене від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету" (рішення у справі "Kreuz v. Poland" від 19 червня 2001 року№ 28249/95).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Разом з тим, порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору та повертаючи з цих підстав апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначеного до уваги не взяв, тому висновок апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги ФГ "Бурка В. В." є помилковим.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Апеляційний суд зазначене не врахував та, повернувши без належних правових підстав апеляційну скаргу, порушив права ФГ "Бурка В. В." на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини третя статті 406 ЦПК України).

Оскільки апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, суду апеляційної інстанції під час розгляду справи необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року № 14-60цс18.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка В. В." задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 січня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.