Постанова

Іменем України

02 липня 2018 року

м. Київ

справа № 461/1127/17-ц

провадження № 61-27858св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Львівське комунальне підприємство "Центральне",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу судді апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Львівське міське комунальне підприємство "Центральне" (далі - ЛКП "Центральне") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просило стягнути заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, з водопостачання та водовідведення холодної води.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. ЛКП "Центральне" надає житлово-комунальні послуги відповідачу, проте останній своєчасно їх не оплачує.

Заборгованість відповідача складає 4 596,64 грн за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та 2 154,75 грн за послуги з постачання та водовідведення холодної води, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2017 року позов ЛКП "Центральне" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЛКП "Центральне" заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 3 926,54 грн, заборгованість з постачання та водовідведення холодної води в розмірі 2 154,75 грн. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Балансоутримувачем будинку і виконавцем послуг є ЛКП "Центральне", який надає послуги мешканцям будинку (у тому числі і відповідачу), тому ОСОБА_4 зобов'язаний їх оплачувати.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надання оригіналу документа про сплату судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи неподаною апеляційну скаргу та повертаючи її заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заявником отримано, проте її вимоги не виконано.

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що визнаючи неподаною апеляційну скаргу заявника, суд обмежив встановлене Конституцією України (254к/96-ВР) право на судовий захист. Відповідач є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, з водопостачання та водовідведення холодної води, а тому відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) 21 травня 2018 року справу № 461/1127/17-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 121 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2017 року залишено без руху для усунення недоліків, окільки вона не відповідала вимогам частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення).

Копію даної ухвали заявник та його представник отримали, проте недоліки не усунули.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Апеляційний суд, встановивши, що заявник протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху судовий збір не сплатив, указаних в ухвалі недоліків скарги не усунув, правильно визнав його апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" колегія суддів відхиляє, оскільки з позовом звернулося ЛКП "Центральне", а ОСОБА_4 у даній справі є відповідачем.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про порушення суом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржена ухвала відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат