У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г.Шевченка" (далі - ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка") про визнання права на укладання строкового трудового договору, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 2001 року він перебував у трудових відносинах з ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка", працюючи за безстроковою трудовою угодою на посаді артиста оркестру. 15 грудня 2016 року йому було вручено повідомлення про зміну істотних умов праці, а саме зміну трудового договору, укладеного між ним та театром, на контракт згідно вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року №955-VІІІ (955-19) (далі - Закон № 955-VІІІ (955-19) ).

На виконання вимог зазначеного Закону № 955-VІІІ (955-19) адміністрацією театру було запропоновано йому проект трудового контракту, з умовами якого він не погодився, так як вони погіршували його становище як працівника, порушували його трудові права та не відповідали діючому законодавству. У зв'язку з цим він неодноразово звертався до адміністрації театру із проектами контрактів у своїй редакції, проте остання їх відхиляла без належного правового обґрунтування.

Наказом ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" від 23 лютого 2017 року № 209-К із ним було припинено безстроковий трудовий договір на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, пункту 2 Прикінцевих положень вищевказаного Закону № 955-V (955-16) ІІІ.

Вважав, що відповідач, відхиляючи його проекти контрактів, керувався виключно суб'єктивними підходами в їх оцінці.

Посилаючись на те, що адміністрація театру безпідставно відмовила йому в укладенні поданого ним проекту контракту, безальтернативно наполягаючи на підписанні запропонованого нею проекту контракту, який містить значні порушення його трудових прав, ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право на укладення строкового трудового договору з театром на умовах, визначених законодавством України, що регулює укладання вказаних договорів, з урахуванням посади, що він обіймав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору.

Крім того, просив суд стягнути з ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 352 868 грн 04 коп. та 10 тис. грн у відшкодування спричиненої йому вищевказаними діями відповідача моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 2 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача проведено у зв'язку набранням чинності Законом № 955-VІІІ (955-19) , яким установлено контрактна форма трудових відносин. Відмова від підписання контракту є підставою для припинення укладеного з ним безстрокового трудового договору згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 2 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача проведено без порушення норм чинного законодавства та у зв'язку із набранням чинності Закону 955-VІІІ, яким запроваджено контрактну форму роботи у сфері культури.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що запропонований відповідачем контракт порушував трудові права позивача та не відповідав вимогам законів і Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки містив положення, які звужували його права, натомість розширювали його трудові обов'язки. Адміністрація театру у порушення вимог законодавства власним одностороннім волевиявленням безпідставно встановила термін дії контракту для позивача строком на півтора роки, тоді як за законом строк дії трудового договору визначено у три роки. Змін істотних умов праці у театрі не відбулося, а тому наказ про його звільнення прийнято всупереч вимогам статті 32 КЗпП України. Крім того, позивач зазначає, що оскільки він не відмовився від укладення контракту з відповідачем, то відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 955-VІІІ (955-19) в адміністрації театру виник обов'язок укласти з ним контракт, попередньо узгодивши з ним його умови.

У травні 2018 року ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначало, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Відповідач виконував вимоги законодавства, якими передбачений порядок та строки укладання контракту з працівниками театру, які відносяться до художнього та артистичного персоналу. Академічний театр за своїм статусом є державним підприємством, яке створене та входить до сфери управління Міністерства культури України. 2 грудня 2016 року було видано наказ № 899-к "Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка", а саме зміну форми трудового договору, укладеного між театром і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт. Позивач повідомлявся про зміну істотних умов праці, проте висловив свою позицію щодо незгоди із запропонованою формою контракту, що була затверджена Міністерством культури України, та пропонував свої проекти контракту, на які адміністрація театру надавала відповіді. Адміністрація театру намагалася укласти контракти для працевлаштування своїх працівників, для цього вживала всіх заходів, залишилася працювати поза межами робочого часу 23 лютого 2017 року до опівночі в останній день підписання контрактів, що було визначено законом, однак при цьому з деякими працівниками, у тому числі з позивачем, домовленостей не було досягнуто. Дії адміністрації театру щодо пропонування укладання контракту відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судом встановлено, що наказом ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" від 22 листопада 2001 року № 735-к ОСОБА_3 було зараховано на посаду артиста сценічного оркестру другої категорії (тромбон) за строковою трудовою угодою терміном на один рік - з 23 листопада 2001 року по 22 листопада 2002 року на 0,5 ставки від посадового окладу.

Наказом від 26 листопада 2002 року № 778А-к ОСОБА_3, артисту оркестру другої категорії, продовжено термін роботи за строковою трудовою угодою з 23 листопада 2002 року по 22листопада 2003 року на тій же посаді на 0,5 ставки від посадового окладу.

Наказом від 17 листопада 2003 року № 646к ОСОБА_3, артисту оркестру другої категорії, продовжено термін роботи за строковою трудовою угодою з 23 листопада 2003 року по 22 листопада 2004 року на тій же посаді.

Наказом від 16 листопада 2004 року № 694к ОСОБА_3, артисту оркестру другої категорії, продовжено термін роботи за строковою трудовою угодою з 23 листопада 2004 року по 22 листопада 2005 року.

Наказом від 10 лютого 2005 року № 76к ОСОБА_3 переведено на посаду артиста оркестру вищої категорії з 10 лютого 2005 року на умовах роботи за строковою трудовою угодою по 22листопада 2005 року.

З 1 жовтня 2005 року ОСОБА_3 згідно наказу № 650к від 5 жовтня 2005 року вважається таким, що працює за безстроковою трудовою угодою на посаді артиста оркестру вищої категорії.

Відповідно до Закону України від 28 січня 2016 року № 955-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" (955-19) з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів.

Наказом ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" від 2 грудня 2016 року № 899-к працівників художнього та артистичного персоналу ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між театром і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт. Зобов'язано начальника відділу кадрів і зарубіжних зв'язків у термін до 10 грудня 2016 року вручити персонально під підпис повідомлення про зміну істотних умов праці; у термін до 15 грудня 2016 року одержати письмове підтвердження працівників художнього та артистичного персоналу театру, згодних продовжувати роботу за контрактом.

10 грудня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про зміну істотних умов праці з 16 лютого 2017 року.

1 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до адміністрації ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка" з проханням надати в найкоротший термін для ознайомлення та узгодження контракт з конкретно визначеними умовами праці для подальшого його підписання.

6 лютого 2017 року ОСОБА_3 надав адміністрації відповідача редакцію свого варіанту контракту.

14 лютого 2017 року ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" проінформувало ОСОБА_3, що у запропонованій ним редакції контракту є ряд розбіжностей з формою контракту, затвердженого Міністерством юстиції України від 2 серпня 2016 року № 624 та зареєстрованою Міністерством юстиції України 18 серпня 2016 року за № 1146/2976, що не відповідають вимогам чинного законодавства та нормативним документам, які регулюють творчо-виробничу діяльність театру. Прийнятними є пропозиції щодо виплати компенсації за амортизацію власного музичного інструменту. Стосовно строку дії контракту запропоновано укласти контракт терміном з дня підписання по 30 червня 2018 року.

16 лютого 2017 року позивач повідомив відповідача про те, що відхилення його проекту контракту адміністрацією театру було здійснено без належного правового обґрунтування та направив театру підписаний ним контракт для погодження та підписання.

17 лютого 2017 року ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" проінформувало ОСОБА_3, що не бачить підстав для прийняття його редакції контракту та запропонувала до 23 лютого 2017 року здійснити своє вільне волевиявлення і підписати або не підписати контракт у редакції, отриманій позивачем 14 лютого 2017 року, строком дії з дня підписання по 30 червня 2018 року.

20 лютого 2017 року ОСОБА_3 повідомив ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка", що проект контракту, запропонований дирекцією театру містить ряд позицій, які сформовані таким чином, що не забезпечують у повній мірі захист його трудових прав, а також погіршують становище у порівнянні з існуючими умовами трудових відносин. У зв'язку з цим позивачем запропонована остаточна редакція строкового трудового договору (контракту).

22 лютого 2017 року ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" направило ОСОБА_3 лист, у якому зазначило, що 23 лютого 2017 року завершується термін припинення безстрокового трудового договору з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури та укладення контрактів з ними без проведення конкурсу відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-УІІІ (955-19) "Про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури". Крім того, проінформувало, що у разі прийняття ОСОБА_3 рішення про неукладення контракту, воно тягне за собою припинення діючого трудового договору відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України. Адміністрація театру протягом дня готова провести повний розрахунок за відпрацьований час та вручити трудову книжку.

Згідно зі складеним відповідачем 22 лютого 2017 року акту артист оркестру ОСОБА_3 отримав лист від 22 лютого 2017 року № 165 з попередженням про припинення безстрокового трудового договору з театром у разі не підписання контракту у термін до 23 лютого 2017 року включно.

Крім того, 24 лютого 2017 року о 00 год. 23 хв. складено акт, про те, що 23 лютого 2017 року станом на 23 годину 59 хвилин зазначені у акті працівники театру, у тому числі ОСОБА_3, не прийняли пропозицію дирекції театру про укладення контракту на виконання вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів" (955-19) . Натомість у кабінеті генерального директора театру ОСОБА_6 в ультимативній формі вимагали від нього підписати складені ними варіанти контрактів, які суттєво відрізняються від попередньо узгоджених пунктів, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та викликали поліцію, погрожували генеральному директору у разі не підписання ним їх проектів численними зверненнями до Міністерства юстиції України та правоохоронних органів.

Згідно з наказом ДП "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" від 23 лютого 2017 року № 209-к припинено безстроковий трудовий договір з ОСОБА_3, артистом оркестру вищої категорії, з 23 лютого 2017 року згідно пункту 9 статті 36 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомився 20 березня 2017 року.

Відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 роз'яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Установлено, що посада, яку обіймав позивач (артист оркестру вищої категорії), належить до посад професійних творчих працівників.

Суспільні відносини в галузі театральної справи, що виникають у зв'язку зі створенням, публічним виконанням та публічним показом театральних постановок, визначає правовий статус театрів, форми їх державної підтримки, порядок їх створення і діяльності та спрямований на формування і задоволення творчих потреб та інтересів громадян, їх естетичне виховання, збереження, розвиток та збагачення духовного потенціалу Українського народу регулюються Законом України "Про театри і театральну справу" (2605-15) . Законом України від 28 січня 2016 року №955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" (955-19) статті 19, 20 Закону України "Про театри і театральну справу" викладено у новій редакції.

Згідно з частиною першою та другою статті 20 Закону України "Про театри та театральну справу" до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року №955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" (955-19) набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Суди встановили, що позивач відмовився від підписання контракту, норма Закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, у діях відповідача не встановлено порушення нормативно регламентованої процедури прийняття наказу про звільнення позивача на які він вказує, та прийшов вірного висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сиди вірно зазначили, що звільнення позивача на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України кореспондується з пунктами 2, 3 Прикінцевих положень Закону №955-VIII (955-19) , де передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пункту 9 статті 36 КЗпП України.

Отже, контрактна форма роботи творчих працівників, зокрема, і для позивача, запроваджена спеціальним Законом, який і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що посилання позивача на положення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України є безпідставними, так як спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що в організації виробництва і праці відповідача не відбулися зміни, тому відсутні підстави для зміни істотних умов праці та застосування статті 32 КЗпП України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така зміна в організації праці відповідача була передбачена Законом України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів" (955-19) .

Як встановлено судом, ОСОБА_3 повідомлявся про зміну істотних умов праці відповідно до зазначених вище наказів та у порядку, передбаченому КЗпП України (322-08) .

Доводи заявника про те, що запропонований відповідачем контракт порушував трудові права позивача та не відповідав вимогам законів і Конституції України (254к/96-ВР) , а також адміністрація театру в односторонньому порядку безпідставно встановила термін дії контракту строком на півтора роки, тоді як за законом строк дії трудового договору визначено у три роки, не заслуговують на увагу, оскільки строк дії та умови контракту визначались з урахуванням наказу Міністерства культури України від 2 серпня 2016 року № 624 (z1146-16) , яким затверджено форму Контракту з професійними працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури, Закону України "Про театри і театральну справу" (2605-15) , Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів" (955-19) .