розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року у складі суддів: Гуцал Л. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до садівничого товариства "Гіппократ" (далі - СТ "Гіппократ"), ОСОБА_2, в якому просив: усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1; зобов'язати голову СТ "Гіппократ" припинити незаконне вторгнення на його земельну ділянку НОМЕР_1 у садовому товаристві, не чинити перешкод в користуванні садовим будинком на земельній ділянці; зобов'язати голову СТ "Гіппократ" видати довідку встановленого зразка для оформлення документів на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1".

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка та садовий будинок належали матері позивача, яка померла. У 2012 році позивач був прийнятий у члени СТ "Гіппократ" на правах спадкоємця, отримав членську книжку, та в його користування було передано земельну ділянку НОМЕР_2. З моменту прийняття в члени товариства він сплачував членські внески і фактично користувався земельною ділянкою. Наприкінці 2014 року відповідач припинив отримувати від позивача членські внески, відмовився видавати йому документи, необхідні для приватизації земельної ділянки.

Наприкінці літа 2015 року відповідач самочинно зрубав на спірній земельній ділянці дерева та кущі, змінив замок на будинку і таким чином перешкоджає позивачу користуватися вказаним майном.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року у складі судді Пілюгіної О. М. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів, які б об'єктивно свідчили, що з боку відповідачів має місце порушення його прав, саме як члена вказаного товариства. Позивач не надав безспірних доказів, що він, станом на день подання позову, є членом СТ "Гіппократ". Садова книжка на ім`я позивача, довідка голови правління СТ "Гіппократ" не містять ні дати їх видачі, ні номеру реєстрації документу. Також позивач не довів, що він взагалі звертався до правління CТ "Гіппократ" із заявою про видачу йому довідки.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що cукупний аналіз письмових пояснень відповідача, які приєднані до справи, та копії документів, складених правоохоронними органами, свідчить про те, що позивач мав відносини з СТ "Гіппократ", користувався спірними земельною ділянкою НОМЕР_2 та садовим будинком, і у присутності голови правління брав на себе письмове зобов'язання перед ОСОБА_3 відновити садовий будинок, який належав останньому та був з необережності ОСОБА_1 знищений (згорів), і у разі невиконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди - передати в користування свій садовий будинок до закінчення будівництва зазначеного знищеного будинку.

Рішенням суду першої інстанції фактично вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_3, який не був притягнутий до участі у справі і з жовтня 2014 року був користувачем спірної земельної ділянки, а наразі є її власником. Вказані порушення норм процесуального права залишилися поза увагою суду першої інстанції, який не звернув уваги на зміст постанови про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2015 року за ознаками статті 356 КК України (самоправство) та не роз'яснив позивачу можливі наслідки незалучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості відповідача.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції з формальних підстав. Апеляційний суд неправильно трактував розписку ОСОБА_1, завірену головою садового товариства, письмові пояснення відповідача та документи, складені правоохоронними органами.

Апеляційний суд у своєму рішенні неправомірно навів висновок, що постанова про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України (самоправство) тягне за собою обов'язок суду роз'яснити позивачу наслідки незалучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_3

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 не погодився з доводами ОСОБА_3 та просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та роз'яснив йому право звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, який в кінцевому підсумку незаконно заволодів спірними земельними ділянками.

Інші учасники судового процесу не скористалися наданим їм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до СТ "Гіппократ", ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами установлено, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що він був прийнятий у члени СТ "Гіппократ", сплачував членські внески, користувався спірними земельною ділянкою та садовим будинком, і наприкінці 2014 року відповідач почав перешкоджати у користуванні цим майном, чим порушуються його законні права.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав довідку, видану головою правління СТ "Гіппократ" (без номеру і дати видачі), за змістом якої ОСОБА_1 є членом цього товариства, має земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,111 га, заборгованість по членським внескам відсутня.

Аналогічну за змістом довідку від 16 березня 2014 року зі штампом та печаткою СТ "Гіппократ" та за підписом голови правління позивачем було додано до апеляційної скарги (оригінал досліджувався апеляційним судом), копію членської книжки НОМЕР_2 садовода СТ "Гіппократ" (оригінал досліджувався апеляційним судом) на ім`я позивача.

Також позивачем надано постанову слідчого Липецького ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області від 28 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 липня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого статтею 356 КК України (самоправство), за змістом якої позивач звертався за захистом своїх прав користувача спірним майном до правоохоронних органів.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права особи, яка звертається до суду.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, всупереч принципу повноти, всебічності та об'єктивності перевірки усіх фактичних обставин не дав належної правової оцінки підставам позову та не перевірив усіх обставин, на які посилалися сторони, з урахуванням зібраних у справі доказів, не з`ясував чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси позивача, чи підлягають вони судовому захисту, обраним ним способом, та яка норма матеріального права підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судами допущено однобічність у дослідженні доказів та неповноту встановлення фактичних обставин, не перевірено та не встановлено статус земельної ділянки та садового будинку, їх користувача або власника, правові підстави, за яких здійснювалась передача цього майна у користування та підстави набуття його у власність.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, обмежився посиланням на те, що садова книжка на ім`я позивача та довідка голови правління СТ "Гіппократ" не містять ні дати їх видачі, ні номеру реєстрації документу, разом з тим не перевірив і не встановив, коли саме видавалась садова книжка позивачу та на яку земельну ділянку, чи був він членом садового товариства та у який період, чи припинено таке членство, за яких підстав і обставин, якими доказами це підтверджується.

Встановлення вказаних обставин має вирішальне значення для висновку щодо порушення прав позивача на користування спірною земельною ділянкою або щодо безпідставності його позовних вимог.

Під час апеляційного розгляду справи, встановивши, що ОСОБА_1 мав відносини з СТ "Гіппократ", користувався спірною земельною ділянкою та садовим будинком, суд апеляційної інстанції вказаних обставин також не перевірив і не встановив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові з підстав незалучення до участі у справі власника спірної земельної ділянки ОСОБА_3 та в силу процесуальних повноважень, визначених ЦПК України (1618-15) , був позбавлений можливості виправити вказане порушення, перевірити та встановити фактичні обставини та відповідні докази.

У судовому рішенні суди зобов'язані дати відповіді на всі доводи сторін у справі, оскільки інакше буде порушено вимоги статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Крім того, суд в обов'язковому порядку має вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо встановлення обставин та оцінки доказів, які не були встановлені та досліджені судом, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

За таких обставин, ухвалені судом першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, є підстави для їх скасування з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року, рішення апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року скасувати.