розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року у складі судді Шумейко М. Т. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 березня 2017 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом, який у грудні 2015 року уточнила, до Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01 грудня 2013 року працювала на посаді директора Теплодарського міського будинку культури. До початку роботи за укладеним трудовим договором відповідач, як її роботодавець, усупереч вимогам статті 29 КЗпП України не роз'яснив їй права та обов'язки, не проінформував під розписку про умови праці та не ознайомив під розписку з правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією. Зі статутом Теплодарського міського будинку культури її також ознайомлено не було.

Наказом Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 25 вересня 2015 року №02-01/28 позивача звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за невиконання посадової інструкції та статуту Теплодарського міського будинку культури, з якими вона ознайомлена не була.

При цьому стверджувала, що при обранні до неї міри стягнення відповідач не дотримався вимог статті 149 КЗпП України та застосував до неї дисциплінарне стягнення, що не відповідає принципу співмірності вчиненого порушення та відповідальності за це порушення.

У позовній заяві також зазначено, що Управлінням освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області застосовано до позивача дисциплінарне стягнення після спливу встановленого статтею 148 КЗпП України місячного строку для застосування такого стягнення, оскільки про порушення ОСОБА_4 трудової дисципліни роботодавець дізнався з доповідної записки начальника відділу культури від 22 червня 2015 року, а наказ про її звільнення видано 25 вересня 2015 року. З урахуванням строку тимчасової непрацездатності позивача та перебування її у відпустці строк для притягнення її до відповідальності пропущено на 15 днів.

Водночас ОСОБА_4 посилалася і на те, що відповідач, незважаючи на відсутність згоди профспілкового комітету Теплодарського міського будинку культури на її звільнення, звільнив її з роботи, чим порушив вимоги статті 43 КЗпП України.

Крім того, позивач стверджувала, що неправомірні дії відповідача стали причиною її переживань, душевних страждань, погіршення стану здоров'я, що заподіяло їй моральної шкоди.

На підставі викладеного просила скасувати наказ Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради від 25 вересня 2015 року №02-01/28, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивача правомірно було звільнено з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин обов'язків, покладених посадовою інструкцією, статутом Теплодарського міського будинку культури, а також створення нею несприятливого морального клімату в колективі; оспорюваний наказ про звільнення позивача виданий з дотриманням вимог трудового законодавства.

При цьому зазначено, що на момент звільнення ОСОБА_4 у неї було непогашене та незняте дисциплінарне стягнення у вигляді догани, неодноразово надходили скарги з приводу її діяльності на посаді директора будинку культури.

Суд першої інстанції посилався також і на те, що ОСОБА_4 не є членом профспілкової організації, оскільки відповідно до статті 2.15 Примірного положення про первинну профспілкову організацію - організаційну ланку членської організації Федерації профспілок України керівник підприємства, установи, організації (роботодавець) не може обиратись до складу профкому первинної профспілкової організації, а тому відмова профспілкового органу в наданні згоди на її звільнення є такою, що не має юридичного значення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.

У своїй ухвалі апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про правомірність звільнення позивача, зазначивши, що таке звільнення проведено уповноваженим органом після вчинення нею дисциплінарного проступку; відповідач виконав вимоги частини першої статті 149 КЗпП України та витребував у ОСОБА_4 письмові пояснення.

В ухвалі також зазначено, що наявне на момент звільнення у ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення давало підставу відповідачу для її звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Крім того, апеляційний суд посилався на те, що відмову в наданні згоди на звільнення було надано не виборним органом первинної профспілкової організації, а зборами первинної профспілкової організації. У зв'язку з малочисельністю працівників Теплодарського міського будинку культури виборний орган профспілкової організації не обирався, звітновиборними зборами працівників Теплодарського міського будинку культури 04 вересня 2014 року обрано лише голову профорганізації ОСОБА_5 та секретаря ОСОБА_11

Управління освіти, культури та спорту в установленому законом порядку звернулось до виборного органу первинної профспілкової організації з поданням про отримання згоди на звільнення ОСОБА_4, проте воно не було розглянуто ні виборним органом, ні профспілковим представником, тому відмова загальних зборів за результатами розгляду цього подання не є обґрунтованою відмовою в розумінні статті 43 КЗпП України і відповідач мав право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що, враховуючи час відсутності ОСОБА_4 на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці, а також те, що днем встановлення її вини у вчиненні дисциплінарного проступку є 08 липня 2015 року, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладено на позивача з дотриманням передбаченого частиною першою статті 148 КЗпП України строку.

З приводу позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд вказав, що цю вимогу позивач обґрунтувала своїм звільненням, незаконність якого під час розгляду справи не встановлена, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

03 травня 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням встановленого статтею 148 КЗпП України місячного строку для накладення дисциплінарного стягнення на працівника. Зокрема, відповідач дізнався про вчинення ОСОБА_4 дисциплінарного проступку 22 червня 2015 року, отримавши від начальника відділу культури ОСОБА_6 доповідну записку з повідомленням про порушення під час організації і проведення атестації працівника Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7

З часу виявлення порушення, 22 червня 2015 року, і до дня звільнення позивача, з урахуванням 31 дня перебування її у відпустці (з 03 серпня до 03 вересня 2015 року) та 19 днів її тимчасової непрацездатності (з 11 серпня до 20 серпня та з 27 серпня до 04 вересня 2015 року) застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_4 відбулося через 13 днів після закінчення місячного строку накладення такого стягнення.

Відповідач та суд, ігноруючи вимоги статті 148 КЗпП України та наведені обставини, почав рахувати початок перебігу строку застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення з дати складання акта про виявлення порушень комісії при проведенні атестації працівника Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7 від 08 липня 2015 року.

При цьому позивач стверджувала, що зазначений акт від 08 липня 2015 року не містить інформації про її особу як порушника, в ньому не проведено розслідування допущених при проведенні атестації працівника Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7 порушень; в акті лише констатовано факт порушень, про які йдеться в доповідній записці начальника відділу культури ОСОБА_6 від 22 червня 2015 року.

Також зазначала, що відповідач, застосовуючи до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, не визначив та не обґрунтував ступінь тяжкості вчиненого нею порушення та його наслідки.

Окрім наведеного, касаційна скарга містить посилання на те, що за результатами розгляду подання міського голови Теплодарської міської ради Одеської області первинна профспілкова організація відмовила в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4, однак відповідач усупереч вимогам статті 43 КЗпП України видав оспорюваний наказ про звільнення позивача.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що оскаржувані рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, й про це свідчать матеріали справи, що на підставі наказу Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради від 31 січня 2013 року № 02-01/07 ОСОБА_4 прийнята з 01 лютого 2013 року на роботу на посаду директора Теплодарського міського будинку культури (т. 1 а. с.37).

02 лютого 2013 року ОСОБА_4 отримала посадову інструкцію директора міського будинку культури від 01 листопада 2012 року № 6 та ознайомилася з її змістом (т. 1 а. с. 33 - 35).

Розділом IV зазначеної посадової інструкції передбачено відповідальність директора, зокрема, за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю. Розділом V інструкції визначено, що директор повинен знати, зокрема, основи трудового законодавства, правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкцію з діловодства тощо (там же).

Пунктом 4. 4 статуту Теплодарського міського будинку культури (в новій редакції), затвердженого рішенням Теплодарської міської ради Одеської області від 27 січня 2010 року №899-V, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 24 лютого 2010 року №75/В-10, передбачено, що директор здійснює загальне керівництво роботою закладу і несе повну відповідальність за його діяльність (т. 1 а. с.30 - 32).

09 квітня 2015 року наказом Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 02-01/07 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4." директору міського будинку культури ОСОБА_4 оголошено догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків, знято надбавку до посадового окладу у розмірі 30 % за складність та напруженість у роботі з 01 квітня 2015 року до 01 жовтня 2015 року.

Цього ж дня ОСОБА_4 ознайомлена із зазначеним наказом (т. 1 а. с. 44).

Згідно з доповідною запискою начальника відділу культури Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 22 червня 2015 року № 01-07/261 доведено до відома міського голови ОСОБА_8 те, що атестаційні документи на режисера театрального колективу міського будинку культури "Свіча" ОСОБА_7 свідчать про те, що проведення її атестації відбулося з порушеннями. Зокрема, порушено підпункт 4.4 пункту 4 Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури - до початку атестації (не пізніше ніж за тиждень) працівник не ознайомлений під підпис зі своєю характеристикою; підпункт 4.5 - працівника не було повідомлено про засідання атестаційної комісії, проведено атестацію без його присутності, про перенесення атестації працівника на інший день ніхто не повідомляв; підпункт 4.6 - атестаційний лист заповнений з порушенням; підпункт 4.10 - рішення атестаційної комісії не доведено до відома працівника (т. 1 а. с. 136).

На підставі згаданої доповідної записки видано наказ Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 07 липня 2015 року №01-05/104 "Про здійснення перевірки щодо проведення атестації режисера Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7" (т. 1 а. с. 45).

08 липня 2015 року за результатами перевірки проведення атестації режисера Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7 складено акт № 1 за підписом начальника відділу культури Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області ОСОБА_6, начальника відділу освіти цього управління ОСОБА_9 та депутата Теплодарської міської ради Одеської області ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 46-47).

Згаданим актом встановлено факт порушення Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 17 липня 2007р. № 44 (там же).

13 липня 2015 року відповідач надіслав директору Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_4 лист № 01-07/299, яким направив зазначений акт № 1 від 08 липня 2015 року та витребував у неї пояснення з приводу встановлених ним обставин (т. 1 а. с. 243).

21 липня 2015 року пояснення ОСОБА_4 надійшли до Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області (т. 1 а. с. 48).

27 липня 2015 року відповідач звернувся до профспілкового комітету Теплодарського міського будинку культури з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_4 із займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 49).

Протоколом зборів первинної профспілкової організації від 31 липня 2015 року № 4, який надійшов на адресу відповідача 03 серпня 2015 року, в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 відмовлено (т.1 а. с. 50 - 52).

З 03 серпня до 03 вересня 2015 року ОСОБА_4 знаходилася у щорічній основній та додатковій відпустках (т. 1 а. с. 53).

У період відпустки, з 11 серпня до 21 серпня 2015 року, з 27 серпня до 05 вересня 2015 року, позивач була тимчасово непрацездатною, у зв'язку з чим період відпустки продовжено з 07 вересня до 24 вересня 2015 року (т.1 а.с.54).

25 вересня 2015 року наказом Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 02-01/28 ОСОБА_4 звільнено з посади директора Теплодарського міського будинку культури відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією та статутом закладу, створення несприятливого морального клімату в колективі (т. 1 а. с. 55).

Підставами звільнення ОСОБА_4 згідно з зазначеним наказом є: наказ Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 09 квітня 2015 року № 02-01/07 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 В.", наказ Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 07 липня 2015 року №01-05/104 "Про здійснення перевірки щодо проведення атестації режисера Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7.", акт від 08 липня 2015 року № 1 щодо результатів проведеної перевірки атестації режисера Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7

Цього ж дня ОСОБА_4 ознайомлено із зазначеним наказом (там же).

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) ).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки вона не виконала покладені на неї посадовою інструкцією та статутом Теплодарського міського будинку культури обов'язки, що полягало у порушенні Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 17 липня 2007р. № 44, під час проведення атестації працівника закладу ОСОБА_7

При цьому суди врахували, що вчинення позивачем дисциплінарних проступків має систематичний характер, оскільки згідно з наказом Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 09 квітня 2015 року № 02-01/07 до ОСОБА_4 уже застосовувалося дисциплінарне стягнення.

Встановивши, що позивач порушила трудову дисципліну, суди також дійшли правильних висновків про дотримання відповідачем процедури її звільнення, зокрема дотримання вимог частини першої статті 149 КЗпП України (витребування у порушника трудової дисципліни письмових пояснень).

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Обчислення місячного терміну для застосування стягнення передбачається з дня виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що перебіг передбаченого частиною першою статті 148 КЗпП України строку застосування до позивача дисциплінарного стягнення починається з 22 червня 2015 року (дата складення доповідної записки начальника відділу культури Управління освіти, культури та спорту виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області № 01-07/261), оскільки викладені в ній обставини вказували лише на можливі порушення під час проведення атестації працівника Теплодарського міського будинку культури, сам факт допущення таких порушень вставлений лише актом від 08 липня 2015 року № 1 щодо результатів проведеної перевірки атестації режисера Теплодарського міського будинку культури ОСОБА_7

Разом із тим, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що її звільнення відбулося без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки вона не надала доказів того, що є членом такої організації. Наведені доводи фактично стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції. До того ж вонибули предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, які надали їм належну оцінку.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.