розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року в складі колегії суддів Космачевської Т. В., Санікової О. С., Соломахи Л. І.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з заявою про розірвання шлюбу, в обґрунтування якої зазначали, що 13 квітня 2012 року вони уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народилася дочка ОСОБА_6.

Під час спільного проживання подружжя часто виникали сварки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не могли порозумітися, а тому вирішили, що примирення між ними неможливо, а подальше спільне сімейне життя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам дитини, в зв'язку з чим просили розірвати укладений між ними шлюб у порядку, передбаченому статтею 109 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ).

У заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали, що спір про право між ними відсутній, а також просили після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини "ОСОБА_4".

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 28 жовтня 2013 року заяву задоволено, розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області 13 квітня 2012 року, за актовим записом № 186. Вирішено після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 залишити ОСОБА_5

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виявили взаємне бажання розірвати шлюб, спір про право відсутній, в зв'язку з чим наявні правові підстави для розірвання шлюбу в порядку, передбаченому статтею 109 СК України.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 28 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву залишено без розгляду та роз'яснено заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що між подружжям існував спір про право, а тому наявні передбачені частиною шостою статті 235 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) підстави для залишення заяви без розгляду та роз'яснення заінтересованим особам, що вони мають право подати до суду позов на загальних підставах.

09 січня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення, просив скасувати ухвалу апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 13 квітня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1, виданим Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - "ОСОБА_4".

Згідно зі свідоцтвом про народження від 10 липня 2012 року Серії НОМЕР_2, виданим Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області ІНФОРМАЦІЯ_1 року в ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилася дочка ОСОБА_6.

07 жовтня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду спільну заяву про розірвання шлюбу в передбаченому статтею 109 СК України порядку. Заява підписана обома з подружжя, що підтверджується наявною в матеріалах справи її копією.

23 жовтня 2013 року від ОСОБА_5 подала до Ворошиловського районного суду Донецької області заяву про розгляд зазначеної справи без її участі та зазначала, що проти розірвання шлюбу не заперечує.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що заяву від 07 жовтня 2013 року про розірвання шлюбу вона не підписувала, а також указувала, що суд першої інстанції не врахував наявність спору про право.

Відповідно до частини другої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду за заявою подружжя, поданою в передбаченому статтею 109 СК України порядку.

Згідно з частиною третьою статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Станом на 07 жовтня 2013 року в подружжя був відсутній спір про право, а тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність у подружжя спору про право на час подачі в порядку статті 109 СК України заяви про розірвання шлюбу не ґрунтується на встановлених судом обставинах і наявних в матеріалах справи доказах. Саме по собі посилання в апеляційній скарзі на вказані обставини без підтвердження їх належними й допустимими доказами не дає підстав для висновку про їх доведеність.

Наявним у справі рішенням судді Верховного Суду штату Нью-Йорк округу Нассау № LT- 00 3959/16 у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу підтверджується факт наявності згоди ОСОБА_5 на розірвання шлюбу та факт її обізнаності з існуванням рішення суду про розірвання шлюбу.

За таких обставин висновок апеляційного суду про наявність спору про право між сторонами на момент подачі заяви ними заяви та розгляду справи судом першої інстанції спростовується встановленими обставинами, а тому в апеляційного суду були відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення апеляційного суду - скасуванню.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 рокузадовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року скасувати.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 28 жовтня 2013 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.