розглянув в порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення частки у спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_6на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року, постановлене у складі судді Кіяшко В. О., та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року, постановлену у складі суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_7 про припинення частки у спільному майні, вимоги якого після уточнення зведені до наступного: припинити право власності відповідача на частину у спільному майні - на 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок); присудити на користь відповідача вартість належних йому 3/8 частини спірного будинку в розмірі 58 991,62 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному належав спірний будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки спірного будинку (далі - частка ОСОБА_8 у спірному будинку).

3. 1/4 частки ОСОБА_8 у спірному будинку була успадкована ОСОБА_6 відповідно до закону, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №4-63 (а.с. 79, том 1). 3/4 частки ОСОБА_8 у спірному будинку були успадковані ОСОБА_7 відповідно до заповіту, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим в реєстрі за №4-65 (а.с. 102, том 1).

4. Після оформлення права на спадщину, частка власності ОСОБА_6 у спірному будинку становить 5/8, а частка власності ОСОБА_7 у спірному будинку становить 3/8.

5. На підставі звіту про оцінку ринкової вартості спірного будинку, проведеного 08 травня 2015 року приватним підприємцем ОСОБА_9, позивач визначив, що ринкова вартість спірного будинку складає 157 311,00 грн (а.с. 57 - 77, том 1), в зв'язку з чим ринкова вартість частки відповідача становить 58 991,62 грн, яку позивач вніс частками 25 березня 20015 року, 08 червня 2015 року та 17 червня 2015 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області (а.с. 38, 91, 94, том 1).

6. Позивач вважає, що не може проживати з відповідачем у спірному будинку, частка відповідача у спірному будинку є незначною та не може бути виділена в натурі - спірний будинок є неподільною річчю, а припинення права власності відповідача на належну йому частину спірного будинку не завдасть йому істотної шкоди, бо в нього існує можливість проживати в іншому житлі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції ї

7. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року ОСОБА_6 в задоволені позову відмовлено, передбачене повернення йому коштів, внесених ним на депозитний рахунок в сумі 39 723,47 грн, 15 000,00 грн та 4 268,15 грн.

8. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 10 лютого 2016 року № 2166, призначеної ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2015 року, розподіл спірного будинку в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 5/8 та 3/8 частки є дійсно неможливим (а.с. 178 - 184, том 1). Однак застосування статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливе лише за умов, коли припинення права особи на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

9. Обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідачу належить 3/8 частини спірного будинку, що становить майже половину такого будинку - частка не є незначною. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що спільне володіння і користування спірним будинком між сторонами є неможливим. Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що сторони не можуть домовитися про порядок користування спірним будинком.

10. Судом встановлено, що ОСОБА_7 мешкає на території підстанції 35/10 кВ "Солона" в приміщенні лінійного посту, яке не має статусу житла і знаходиться у власності Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (а.с. 100, том 1). Судом на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 110 - 11, том 1) встановлено, що відповідач іншого житла окрім спірного будинку не має. За суму в 58 991,62 грн, яку позивач вважає за необхідне сплатити відповідачу за його частку у спірному будинку, не можливо придбати окреме житло. Крім того відповідно до оцінки, яку замовив відповідач, вартість спірного будинку значно вища, а саме 448 213,00 грн (а.с. 228-236, том 1). Отже, доводи позивача про те, що припинення права власності відповідача на його частку у спірному будинку не завдасть істотної шкоди його інтересам не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

11. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_6 відхилена, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року залишене без змін.

12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що доводи позивача не спростовують висновки суду першої інстанції з приводу його позовних вимог, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спільне володіння та користування спірним будинком є неможливим. Суд першої інстанції правильно застосував статтю 365 ЦК України, визначивши, на підставі встановлених обставин справи, що позбавлення відповідача його частки у спірному будинку не можна вважати таким, що не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У грудні 2016 року ОСОБА_6 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

14. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України (1618-15) , передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України (1618-15) .

16. Згідно із частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

17. 31 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

18. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

19. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

20. Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Позивач вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили обставини справи в контексті вимог позивача та приписів статті 365 ЦК України. Суди неналежним чином оцінили доводи позивача про те, що він проживати разом з відповідачем у спірному будинку не може, поділити його у натурі неможливо, відповідач не проживає в спірному будинку та не доглядає за ним, припинення права власності відповідача на його незначну частку в спірному будинку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім'ї.

(2) Позиція інших учасників справи

22. У своєму запереченні на касаційну скаргу позивача відповідач зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права, а тому мають бути залишені без змін, а касаційна скарга відхилена. Відповідач повторює свої доводи, які заявляв під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. В цілому ці доводи зводяться до того, що позбавлення відповідача його частки у спірному будинку завдасть істотної шкоди його інтересам, а позивач не довів, що спільне володіння та користування спірним будинком є неможливим.

23. Інші доводи відповідача суд касаційної інстанції не приймає до уваги відповідно до вимог статей 76, 77, 80 та 400Ц ПК України (2755-17) .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

24. Згідно із частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

25. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті встановлює, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

27. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

28. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

29. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

30. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України).

31. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).

32. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо оцінки судами попередніх інстанцій обставин справи та можливості нанесення істотної шкоди інтересам відповідача

33. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (згідно із частиною першою статті 41 Конституції України). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. (частина четверта статті 41 Конституції України). Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

34. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України (1618-15) 2004).

35. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК (1618-15) України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

36. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (частина третя статті 60 ЦПК України 2004).

37. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).

38. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

39. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

40. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

41. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

42. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004).

43. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

44. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (частини перша та друга статті 358 ЦК України).

45. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частини перша та друга статті 265 ЦК України).

46. У відповідності до вимог статті 400 ЦПК України касаційний суд не встановлює обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та не здійснює переоцінку доказів по справі.

47. Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції дослідив докази та встановив обставини справи відповідно до вимог статей 10, 57, 58, 60, 179 та 212 ЦПК України 2004, що було справедливо підтверджено судом апеляційної інстанції, якій діяв у відповідності до вимог статті 303 ЦПК України 2004.

48. Розмір частки відповідача у спірному будинку суд першої інстанції оцінив відповідно до своїх прав, передбачених статтею 212 ЦПК України 2004. Одних тверджень позивача про неможливість володіння та користування спірним будинком спільно з відповідачем недостатньо, необхідним є надання належних, достовірних та достатніх доказів цього факту. Суд не може будувати свої висновки на припущеннях. Встановлення одного лише факту неподільності спірного будинку недостатньо для застосування статті 365 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, ключовим при застосуванні статті 365 ЦК України є необхідність того, щоб припинення права особи на частку у спільному майні не завдавало істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, а як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин справи - позбавлення відповідача частки в спірному будинку може завдати істотної шкоди його інтересам.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (стаття 410 ЦПК України).

50. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2016 року без змін.

судді-доповідача:	-	Пророка В. В.
суддів:		Висоцької В. С., Лесько А. О., Фаловської І. М., Штелик С. П.

позивач	-	ОСОБА_6,
відповідач	-	ОСОБА_7,