Постанова
Іменем України
20 червня 2018 року
м. Київ
справа № 643/2668/16-ц
провадження № 61-24144 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є.В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Маркет";
треті особи: ОСОБА_4 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Довгаль А. П., Бездітка В. М.,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Маркет" (далі - ТОВ "Стандарт-Маркет") про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2014 року між ним та ТОВ "Стандарт-Маркет" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1, за яким він придбав майнові права на квартири №№ 1-45 у будинку АДРЕСА_1 Зазначав, що будівля за вказаною адресою належала відповідачу на праві власності та була ним самочинно реконструйована. Оплату за придбані майнові права він провів у повному обсязі, проте відповідач у порушення пункту 2.6 розділу 5 договору купівлі-продажу майнових прав не надав йому необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на вказані квартири.
Ураховуючи викладене позивач, посилаючись на статті 209, 638, 663 ЦК України, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати дійсним зазначений вище договір купівлі-продажу майнових прав від 29 грудня 2014 року, визнати за ним право власності на зазначені вище квартири.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2016 року у складі судді Єрмак Н. В.позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 1, укладений 29 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Стандарт-Маркет" в простій письмовій формі. Визнано за ОСОБА_3 право власності на: квартиру № 1, загальною площею 23 кв. м; квартиру № 2, загальною площею 15 кв. м; квартиру № 3, загальною площею 19 кв. м; квартиру № 4, загальною площею 19,41 кв. м; квартиру № 5, загальною площею 16 кв. м; квартиру № 6, загальною площею 27.4 кв. м; квартиру № 7, загальною площею 20,4 кв. м; квартиру № 8, загальною площею 12 кв. м; квартиру № 9, загальною площею 19,6 кв. м; квартиру № 10, загальною площею 19,6 кв. м; квартиру № 11, загальною площею 22 кв. м; квартиру № 12, загальною площею 22 кв. м; квартиру № 13, загальною площею 30,7 кв. м; квартиру № 14, загальною площею 24,48 кв. м; квартиру № 15, загальною площею 23 кв. м; квартиру № 16, загальною площею 22,3 кв. м; квартиру № 17, загальною площею 14,8 кв. м; квартиру № 18, загальною площею 16,22 кв. м; квартиру № 19, загальною площею 16,53 кв. м; квартиру № 20, загальною площею 16,85 кв. м; квартиру № 21, загальною площею 19,5 кв. м; квартиру № 22, загальною площею 19,67 кв. м; квартиру № 23, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 24, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 25, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 26, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 27, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 28, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 29, загальною площею 22 кв. м; квартиру № 30, загальною площею 19,6 кв. м; квартиру № 31, загальною площею 22,25 кв. м; квартиру № 32, загальною площею 21,75 кв. м; квартиру № 33, загальною площею 20,1 кв. м; квартиру № 34, загальною площею 18,7 кв. м; квартиру № 35, загальною площею 18 кв. м; квартиру № 36, загальною площею 19,6 кв. м; квартиру № 37, загальною площею 19,87 кв. м; квартиру № 38, загальною площею 32,78 кв. м; квартиру № 39, загальною площею 21,3 кв. м; квартиру № 40, загальною площею 58 кв. м; квартиру № 41, загальною площею 14,4 кв. м; квартиру № 42, загальною площею 17,48 кв. м; квартиру № 43, загальною площею 16,85 кв. м; квартиру № 44, загальною площею 21,9 кв. м; квартиру № 45, загальною площею 24,5 кв. м, що розташовані у будинку АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, позивач сплатив, а відповідач прийняв оплату за передані майнові права. Відтак, вказаний правочин є дійсним (стаття 220 ЦК України), а вимоги про визнання права власності на придбане нерухоме майно за позивачем суд вважав обґрунтованими (стаття 328 ЦК України).
Рішенням апеляційного суду м. Харкова від 10 листопада 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Данченка А. С. частково задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_3
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав право власності на спірні приміщення належало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), якого оголошено банкрутом і стосовно якого відкрито ліквідаційну процедуру, а не ТОВ "Стандарт-Маркет", так як ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили, договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_6 (засновник ТОВ "Стандарт-Маркет") набула права власності на ці приміщення і у подальшому передала їх як внесок до статутного капіталу товариства, визнано недійсним. При цьому суд першої інстанції не залучив до участі у справі ФОП ОСОБА_4 та ліквідатора ФОП ОСОБА_4 - арбітражного керуючого Данченка А. О., як його представника у ліквідаційній процедурі, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості.
У січні 2017 року ОСОБА_3подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення апеляційного скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав від 29 грудня 2014 року між сторонами були дотримані вимоги статті 638 ЦК України і вказаний договір містить в собі усі необхідні істотні умови для договору купівлі-продажу.
Частково були виконані також умови договору: на виконання пункту 4.1 договору ним було сплачено за придбані ним майнові права 3 млн. грн, а ТОВ "Стандарт-Маркет" прийняло зазначену суму у рахунок оплати вартості відчужених ним майнових прав на об'єкт нерухомості.
Крім того, після реєстрації у встановленому порядку права власності на спірні квартири, він, як власник передав спірне нерухоме майно до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-2" (далі - ТОВ "Парковий-2"), яке було утворено 22 липня 2016 року згідно протоколу № 1 установчих зборів учасників цього товариства, тобто на час ухвалення рішення апеляційним судом він вже не був власником спірних приміщень.
У березні 2017 року ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Данченка А. С. подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим. При цьому вказав, що ОСОБА_6 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником ТОВ "Стандарт-Маркет". Згідно з постановою господарського суду Харківської області від 9 червня 2009 року у справі № Б-48/67-09 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 29 грудня 2014 року ТОВ "Стандарт-Маркет" уклало договір купівлі-продажу майнових прав на приміщення, які не належали ТОВ "Стандарт-маркет", а належали ФОП ОСОБА_4, реконструкції нежитлових приміщень підвалу №1, II, III, IV, V, VI, 1-го поверху №1-:41, 10а, 6а, 5а, VII в літ. "А-2" загальною площею 1233 кв. м, та нежитлових приміщень 2-го поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 5:22, VIII, IX в літ. "А-2", по АДРЕСА_1 на житлові квартири №№ 1-45 проведено не було, ОСОБА_3 жодних доказів такої реконструкції суду надано не було.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2015 року ліквідатором ФОП ОСОБА_4 призначено арбітражного керуючого Данченка А. С.
У ході здійснення ліквідаційної процедури стосовно ФОП ОСОБА_4 товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр" 13 квітня 2013 року було проведено аукціон №1 і №2 з продажу майна боржника, а саме: нежитлових приміщень підвалу №№ 1, II, III, IV, V, VI, 1-го поверху №№ 1-41, 10а, 6а, 5а, VII в літ. "А-2", та нежитлових приміщень 2-го поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 5:22, VIII, IX в літ. "А-2", по АДРЕСА_1.
На підставі вказаних протоколів аукціону 26 квітня 2013 року між ліквідатором Бєляєвою О. В. та ОСОБА_6 були укладені договори купівлі-продажу майна боржника, а саме: нежитлових приміщень підвалу №1, II, III, IV, V, VI, 1-го поверху №1-:41, 10а, 6а, 5а, VII в літ. "А-2", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Ю. Чигирина, 13 та нежитлових приміщень 2-го поверху №1, 1а, 2, 3, 5:22, VIII, IX в літ. "А-2", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Ю. Чигирина, 13.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили, у справі №Б-48/67-09 було визнано недійсними результати аукціону, проведеного товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр" від 13 квітня 2013 року за протоколами проведення аукціону №1, 2 з продажу вказаних вище нежитлових приміщень по АДРЕСА_1.
Визнано недійсними договори купівлі-продажу майна боржника від 26 квітня 2013 року, а саме: нежитлових приміщень підвалу №1, II, III, IV, V, VI, 1-го поверху №№ 1-41, 10а, 6а, 5а, VII в літ. "А-2" та нежитлових приміщень 2-го поверху №1, 1а, 2, 3, 5:22, VIII, IX в літ. "А-2" по АДРЕСА_1, укладених між ліквідатором БєляєвоюО. В. та ОСОБА_6
Таким чином, право власності ОСОБА_6 на вищезазначені приміщення було скасовано.
Проте, 17 липня 2014 року ОСОБА_6 передала вказані нежитлові приміщення як внесок до статутного капіталу ТОВ "Стандарт-Маркет", яке 29 грудня 2014 року" уклало договір купівлі-продажу майнових прав на ці приміщення із ОСОБА_3
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судом встановлено, що у березні 2016 року ОСОБА_3 звернуся до суду із позовом до ТОВ "Стандарт-Маркет" про визнання дійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 1 від 29 грудня 2014 року, укладеного між ним та ТОВ "Стандарт-Маркет", та визнання права власності на квартири №№ 1-45 у будинку АДРЕСА_1
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Данченка А. С. оскаржили рішення суду до апеляційного суду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Данченка А. С. посилалися на те, що ОСОБА_6 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником ТОВ "Стандарт-Маркет".
Згідно з постановою господарського суду Харківської області від 9 червня 2009 року по справі № Б-48/67-09 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року заява ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсними результатів аукціону у справі за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 до ФОП ОСОБА_4 про визнання банкрутом задоволена частково. Визнані недійсними результати аукціону, проведені 13 квітня 2013 року товарною біржою "Всеукраїнський торгівельний центр" за протоколом проведення аукціону № 1, 2 з продажу нежитлових приміщень підвалу нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 233 кв. м, та нежитлових приміщень 2-го поверху №1, 1а, 2, 3, 5:22, VIII, IX в літ. "А-2", по АДРЕСА_1. Визнано недійсними договори купівлі-продажу майна боржника від 26 квітня 2013 року, а саме: нежитлових приміщень підвалу №№ 1, II, III, IV, V, VI, 1-го поверху №№ 1-41, 10а, 6а, 5а, VII в літ. "А-2" та нежитлових приміщень 2-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 5:22, VIII, IX в літ. "А-2" по АДРЕСА_1, укладених між ліквідатором БєляєвоюО. В. та ОСОБА_6
Тобто, ОСОБА_6 зобов'язана повернути зазначені вище приміщення у власність ФОП ОСОБА_4
Також зазначали, що 17 липня 2014 року ОСОБА_6 передала вказані нежитлові приміщення як внесок до статутного капіталу ТОВ "Стандарт-Маркет", яке 29 грудня 2014 року" уклало договір купівлі-продажу майнових прав на ці приміщення із ОСОБА_3, тобто розпорядилася нерухомим майном, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_4
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2015 року скарга ПАТ "Укрсоцбанк" задоволена. Арбітражного керуючого Бєляєву О. В. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Данченка А. О.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі статтею 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом положень статті 30 ЦПК України 2004 року відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Встановивши, що на час звернення у березні 2016 року ОСОБА_3 з позовом до суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання права власності власником спірних приміщень є ФОП ОСОБА_4, так як договір купівлі-продажу від 26 квітня 2013 року цих приміщень, укладений між ліквідатором Бєляєвою О. В. та ОСОБА_6, за рішенням суду, що набрало законної сили, визнано недійсним, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "Стандарт-маркет", до статутного капіталу якого були передані спірні приміщення його засновником ОСОБА_6, не мало права розпоряджатися спірним нерухомим майном.
При цьому, апеляційний суд правильно зазначив, що ФОП ОСОБА_4, як власника спірних нежитлових приміщень, та ліквідатора ФОП ОСОБА_4 - арбітражного керуючого Данченка А. О., як його представника у ліквідаційній процедурі, до участі у справі залучено не було, їх думка стосовно заявлених позовних вимог не з'ясовувалась, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження у силу норм ЦПК України (1618-15)
2004 року позбавлений можливості залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Посилання касаційної скарги на те, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ТОВ "Парковий-2", безпідставні, оскільки зазначене товариство до участі у справі залучено не було, а позивач, знаючи про існування спору, про вчинені ним дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном суду не повідомив.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у позові, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення апеляційного суду не впливають.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк