Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 640/15170/16-ц

провадження № 61-22314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3;

представник заявника - ОСОБА_4;

сторони третейського розгляду: публічне акціонерне товариство "Мегабанк", ОСОБА_3; ОСОБА_5;

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова у складі судді Якуші Н. В. від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Карімової Л. В., від 17 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 18 травня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави.

Заява мотивована тим, що 23 травня 2016 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчих листів, виданих 11 серпня 2015 року Київським районним судом м. Харкова, йому стало відомо про існування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 18 травня 2015 року. 26 травня 2016 року він звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, проте ухвалою цього суду його заяву було повернуто у зв'язку з ненаданням копії оскаржуваного рішення третейського суду. Незважаючи на його неодноразові звернення щодо видачі належним чином завіреної копії рішення третейського суду до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", копії оскаржуваного рішення суду йому так і не надано.

Посилаючись на те, що рішення третейського суду є незаконним, при його ухваленні він участі не приймав, а про його існування йому стало відомо лише 23 травня 2016 року, ОСОБА_3 просив суд поновити строк на оскарження та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 18 травня 2015 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що вона подана після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 389-1 ЦПК України 2004 року, і підстави для його поновлення відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із ухвалою районного суду, апеляційний суд виходив із того, що заявник звернувся до суду із заявою про скасування рішення третейського суду після встановленого законом строку на його оскарження, а підстави для поновлення цього строку відсутні, так як судом встановлено, що копію оскаржуваного рішення третейського суду заявник отримав 30 травня 2015 року і цю обставину ним не спростовано.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу напрати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували його доводів про те, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 18 травня 2015 року підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалено у справі, яка згідно із пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" не підвідомча третейським судам. Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду України у постановах: від 2 вересня 2015 року № 6-856цс15 та від 11 листопада 2015 року № 6-1716цс15, які суди безпідставно не взяли до уваги. Крім того, суди не врахували, що про існування оскаржуваного рішення третейського суду він дізнався лише 23 травня 2016 року при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчих листів, виданих 11 серпня 2015 року Київським районним судом м. Харкова.

У квітні 2017 року ПАТ "Мегабанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Суди вірно виходили із того, що ОСОБА_3 було порушено строки, передбачені статтею 389-1 ЦПК України 2004 року, для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки згідно матеріалів третейської справи № 2/1098-2015 належним чином оформлений примірник оскаржуваного рішення третейського суду ним було отримано особисто 30 травня 2015 року, про що свідчить його підпис. Посилання заявника про те, що рішення третейського суду підлягає скасуванню, оскільки третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, також не заслуговують на увагу, так як він хоч і є споживачем банківських послуг, проте у справі, яка розглянута третейським судом, ним будь-яких вимог до банку про захист прав споживачів не заявлялось. Крім того, на правовідносини кредитора та позичальника (споживача) дійсно поширюється норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , але згідно положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" із підвідомчості третейського суду виключені спори не за участю споживача, а - спори щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судом встановлено, що 18 травня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива" розглянуто справу за позовом ПАТ "Мегабанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною першою - третьою статті 389-1 ЦПК України 2004 року сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Обґрунтовуючи свою заяву про поновлення процесуального строку на оскарження рішення третейського суду, ОСОБА_3 посилався на те, що він участі при розгляді третейським судом справи не приймав, а про його існування йому стало відомо лише 23 травня 2016 року при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчих листів, виданих 11 серпня 2015 року Київським районним судом м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року заяву ПАТ "Мегабанк" про видачу виконавчих листів задоволено. Видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 18 травня 2015 року у справі № 2/1098-2015 (а. с. 26-28).

Зі вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, вбачається, що ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте до суду не з'явився. Ці обставини ним не спростовані.

Крім того, із матеріалів справи третейського суду № 2/1098-2015 вбачається, що ОСОБА_3 отримав рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 18 травня 2015 року засобами поштового зв'язку 30 травня 2015 року (а. с. 32, 33), а заяву про скасування цього рішення третейського суду ним вперше було подано до суду лише 26 травня 2016 року.

За таких обставин суди дійшли до вірного висновку про те, що заявником пропущено трьохмісячний строк для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, а його доводи про те, що він дізнався про існування оскаржуваного рішення третейського суду лише 23 травня 2016 року, не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, на законність і обґрунтованість судових рішень не впливають, оскільки в основному стосуються незгоди із рішенням третейського суду по суті, що не є предметом касаційного перегляду.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк ' 'br'