розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року у складі судді Соловей Г. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Журби С. О.,

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання іпотеки припиненою.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору

від 15 червня 2007 року, укладеного між закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "КуПол" (далі -

ТОВ "ВД "КуПол") банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язався надати останньому кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в розмірі 300 000 доларів США та 3 919,31 доларів США на оплату страхових платежів на умовах, визначених кредитним договором. З метою часткового забезпечення виконання вказаного зобов'язання між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 15 червня 2007 року. Предметом іпотеки за цим договором зазначено квартиру АДРЕСА_2.

22 травня 2012 року відносно ТОВ "ВД "КуПол" було порушено справу про банкрутство, в рамках якої банком було заявлено вимоги щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Кредиторські вимоги банку в ході ліквідаційної процедури були погашенні повністю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03 грудня 2015 року

ТОВ "ВД "КуПол" ліквідовано, а вимоги, які не були заявлені, вважаються такими, що не підлягають виконанню.

Позивач вважає, що заборгованість позичальника за кредитним договором перед банком є погашеною, тобто забезпечене договором іпотеки основне зобов'язання за кредитним договором є виконаним. Згідно Закону України "Про іпотеку" (898-15) іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, а право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року, позов задоволено.

Визнано іпотеку за договором іпотеки від 15 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", посвідченим приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за №2127, припиненою з 25 травня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки від 15 червня 2007 року між сторонами, є припиненою внаслідок припинення забезпеченого цією іпотекою основного зобов'язання, у зв'язку з його виконанням та припиненням юридичної особи ТОВ "ВД"КуПол" в результаті ліквідації в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що зобов'язання ТОВ "ВД "КуПол" перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 15 червня 2007 року не були виконані, у зв'язку з чим існує заборгованість у розмірі 2 913 874, 31 грн, що підтверджується ухвалою Господарського суду Київської області від 03 грудня 2015 року по справі про банкрутство ТОВ "ВД "КуПол".

Крім того, суди не врахували, що у серпні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" реалізовано своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом пред'явлення відповідного позову до Фастівського міськрайонного суду Київської області, тоді як боржник ТОВ "ВД "КуПол" був припинений лише 25 травня 2016 року, коли до Єдиного державного, реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено відповідних запис про державну реєстрацію припинення ТОВ "ВД "КуПол".

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до касаційного суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 квітня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що 15 червня 2007 року між ОСОБА_1 та

ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1, як іпотекодавець, передала в іпотеку банку майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ВД "КуПол" за кредитним договором

від 15 червня 2007 року, укладеного з ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до пункту 2 договору іпотеки частково забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з вказаного кредитного договору: повернення кредиту у сумі 300 000 доларів США, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 13,6 % річних, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 32 % річних, сплати винагороди за кредитне обслуговування, сплати винагороди, сплати пені, штрафу у випадках та у порядку, передбачених Кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року було порушено справу про банкрутство відносно ТОВ "ВД "КуПол".

При проведенні процедури банкрутства ПАТ КБ "ПриватБанк" було заявлено вимоги до ТОВ "ВД "КуПол" про погашення заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2007 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29 листопада 2012 року визнано грошові вимоги кредиторів та зареєстровано реєстр вимог кредиторів боржника ТОВ "ВД "КуПол" в тому числі і ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 2 980 205, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19 квітня 2013 року визнано частково грошові вимоги кредитора - відповідача по справі, на загальну суму 2 980 205, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03 грудня 2015 року, яка була залишена в силі після перегляду Вищим господарським судом України 05 квітня 2016 року, затверджено ліквідаційний баланс, звіт ліквідатора та ліквідовано ТОВ "ВД "КуПол", а також вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до

ТОВ "ВД "КуПол" на суму 2 913 874,31 грн та вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк, установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) або відхиленні господарським судом, вважав погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

25 травня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮО та ФОП) внесено запис про державну реєстрацію припинення діяльності

ТОВ "ВД "КуПол".

Суд дійшов висновку, що ліквідація божника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, є підставою для припинення іпотеки за договором іпоетки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, слід дійти висновку, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов'язання по погашенню боргу.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14.

У справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, не врахував визначений законодавством виняток із загального правила припинення договору іпотеки та дійшли помилкових висновків щодо припинення іпотеки в зв'язку з ліквідацією юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням у будь-якому випадку, у тому числі й у разі, якщо до визнання боржника-юридичної особи ліквідованим і внесення запису про його припинення до ЄДРЮО та ФОП кредитор своїми діями захистив своє право на отримання коштів за договором кредиту та звернувся до суду з позовною заявою до іпотекодавця.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу Міністерства оборони України,скасовано ухвалені в справі судові рішення та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог, судові витрати покладаються на позивача.

У зв'язку із наведеним із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги та касаційної скарги (1 515,80 грн та 1 920 грн відповідно).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 лютого

2017 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання іпотеки припиненою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн та 1 920 грн за подачу касаційної скарги.