Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 389/994/16-ц

провадження № 61-6705св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібодар",

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - Фермерське господарство "Мороз А. П.",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібодар" на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року у складі суддів: Мурашка С. І., Франко В. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібодар" (далі - ТОВ "Агрофірма Хлібодар") звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та Фермерського господарства (далі - ФГ) "Мороз А. П." про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, визнання договору поновленим та додаткової угоди укладеною.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що як орендар спірної земельної ділянки на протязі всього строку договору оренди землі належним чином виконував умови договору, використовував орендовану земельну ділянку виключно за цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до пункту 5 договору оренди землі та положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" повідомив відповідача про поновлення дії договору з наданням проекту додаткової угоди, яка має укладатись в обов'язковому порядку, тому відмову ОСОБА_4 в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі щодо його поновлення та укладення ним договору оренди спірної земельної ділянки з ФГ "Мороз А. П." вважає незаконною.

Посилаючись на те, що укладення відповідачем оспорюваного договору з іншим орендарем є порушенням вимог статей 30, 319, 525, частини першої статті 526, 651 ЦК України, статті 15 Закону України "Про оренду землі", просив суд визнати його недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ФГ "Мороз А. П." спірної земельної ділянки, визнати поновленим договір оренди землі, визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 17 березня 2005 року укладеною.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2016 року у складі судді Українського В. В. позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" задоволено, визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ "Мороз А. П." 12 лютого 2016 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 16 лютого 2016 року за № 13275963, застосовано наслідок недійсності правочину - скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 лютого 2016 року за № 13275963 про державну реєстрацію права оренди ФГ "Мороз А. П." земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_4, визнано поновленим договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Хлібодар", зареєстрований у Знам'янському відділі КРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 7 червня 2005 року за № 138, визнано додаткову угоду до договору оренди землі від 17 березня 2005 року, між ОСОБА_4 та позивачем укладеною. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна земельна ділянка, що належить ОСОБА_4, перебуває в оренді у позивача, а тому укладення ним договору оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем є порушенням вимог статей 30, 319, 525, частини першої статті 526, 651 ЦК України, статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма Хлібодар" відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що строк дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Хлібодар", закінчився, підстави для його поновлення відсутні, оспорюваний договір оренди землі ОСОБА_4 уклав з іншим орендарем на законних підставах.

У грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ТОВ "Агрофірма Хлібодар" на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року, в якій він просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Висновок апеляційного суду не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах закону, судом не враховано, що позивач має переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано зі Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області зазначену справу та зупинено виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року в частині стягнення судового збору у розмірі 4 547,40 грн до закінчення касаційного провадження.

31 січня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

07 лютого 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року зазначену справу призначено до розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційні скарзі доводи ТОВ "Агрофірма Хлібодар" не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_4

17 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Агрофірма Хлібодар" укладений договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстрований 07 червня 2005 року. Термін дії договору закінчується 06 червня 2015 року.

Відповідач до закінчення строку дії договору оренди землі, у визначений договором строк, направив ТОВ "Агрофірма Хлібодар" письмову заяву, у якій повідомив, що не бажає поновлювати договір оренди земельної ділянки і розпочне використовувати земельну ділянку за особистими потребами.

Позивач з порушенням установленого договором строку повідомив його про намір поновлення цього договору на новий строк, додавши додаткову угоду орендодавцем для підписання, при цьому запропонував змінити строк, на який подовжується строк дії договору, з 10 років до 20 років, що суперечить пункту 5 договору оренди землі від 17 березня 2005 року.

Після закінчення дії договору оренди землі, укладеного з позивачем та повідомлення його у встановлений договором строк про небажання продовження дії цього договору, ОСОБА_4 12 лютого 2016 року уклав договір оренди землі з іншим орендарем ФГ "Морозов А. П.".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення договорів оренди землі можливо лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України у постановах: від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, від 23 березня 2016 року у справі 6-146цс16, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15.

Позивач не дотримався встановленого договором та статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку та процедури поновлення договору оренди, а тому його переважне право припинилося.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Агрофірма Хлібодар".

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходять за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року в частині стягнення судового збору у розмірі 4 547,40 грн до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Хлібодар" залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2016 року в частині стягнення судового збору у розмірі 4 547,40 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило ' 'br'