розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у складі судді Громік Р. Д.,

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2017 року у складі судді Шенцева О. П. позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернено позивачу.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції визнано неподаною та повернено особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий судом строк

ОСОБА_2 не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є споживачем фінансових послуг відповідно до договору банківського вкладу, а тому на виниклі правовідносини застосовуються норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, а в подальшому визнаючи її неподаною та повертаючи заявнику, апеляційний суд виходив із того, що спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, є Закон України "Про судовий збір" (3674-17) , тому саме цей Закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , стаття 22 якого передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, до цих правовідносин не застосовується.

Апеляційний суд послався на те, що у визначений судом строк заявник вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконав, що є підставою для застосуванням статті 121 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

Отже, приймаючи Закон України "Про судовий збір" (3674-17) , законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при визначенні пільг для певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

У постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17 викладено правовий висновок про те, що споживач звільняється від сплати судового збору лише при поданні позовної заяви і має сплатити судовий збір за подання до суду, зокрема, апеляційної скарги.

Відступаючи від практики Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду прийшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів", стаття 2 ЦПК України).

Таким чином, апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її.

За викладених обставин ухвала апеляційного суду Одеської області

від 10 травня 2017 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.