Постанова

Іменем України

19 червня 2018 року

м. Київ

справа № 192/1908/16-ц

провадження № 61-4056в18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Сонячне",

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року у складі судді Щербини Н. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Макарова М. О., Прозорової М. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" (далі - СФГ "Сонячне") про стягнення невиплаченої орендної плати.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 посилався на те, що 22 червня 2011 року між ОСОБА_5 та СФГ "Сонячне" були укладені договори оренди землі № 414 та № 415, згідно з умовами яких ОСОБА_5 передала в оренду відповідачу строком на п'ятнадцять років земельні ділянки площею 6,8903 та 6,8787 га, які належали їй на підставі державних актів на право приватної власності на землю.

Пунктами 9, 11 цих договорів передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі: не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі та в натуральній формі: зерно фуражне - 1200 кг, хліб - 100 шт, борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа - 20 кг, олія - 15 кг, солома - 1000 кг, оранка городів - 0,35 га та ритуальні послуги.Орендна плата вноситься у грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; в натуральній - до 31 грудня поточного року. У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач не виплатив до 01 липня 2014 року орендну плату за 2013 ріку грошовій формі. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2014 року він успадкував земельні ділянки, які належали ОСОБА_5, та став їх власником. СФГ "Сонячне" почало ухилятися від виконання договірних зобов'язань та трактувати істотні умови договору оренди на власний розсуд, наполягати на тому, що орендна плата повинна сплачуватися або тільки у грошовій або тільки в натуральній формі, що суперечить вимогам пункту 9 укладених договорів. З метою врегулювання спору в досудовому порядку він звертався до відповідача з листами, проте його вимоги залишилися без задоволення. В результаті неналежного виконання договірних зобов'язань СФГ "Сонячне" не сплатило: за 2013 рік за договорами оренди № 414 та № 415 орендну плату у грошовій формі в розмірі по 3 940,84 грн за кожним договором, яка повинна бути сплачена до 01 липня 2014 року; за 2014 рік - по 3 940,84 грн за кожним договором, яка повинна бути сплачена до 01 липня 2015 року; за 2015 рік відповідач не сплатив орендну плату в натуральній формі, в розмірі 4 918,50 грн за кожним договором, яка повинна бути сплачена до 31 грудня 2015 року. Загальний розмір заборгованості за договорами оренди за період з 2013 по 2015 рік становить 25 600,36 грн, які він просив стягнути на свою користь з відповідача. Пунктом 14 договорів оренди № 414 та № 415 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення. Згідно з його розрахунком станом на 06 липня 2016 року розмір пені становить 29 115,08 грн, яку він, уточнивши позовні вимоги, також просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року, з урахуванням ухвали цього суду від 28 липня 2016 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_4 заборгованість зі сплати орендної плати за договорами оренди № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року станом на 01 липня 2014 року в розмірі 7 881,68 грн, станом на 01 липня 2015 року в розмірі 7 881,68 грн, пеню за прострочення сплати орендної плати за договорами оренди №№ 414, 415 від 22 червня 2011 року за період з 01 липня 2015 року по 06 липня 2016 року в розмірі 8 794,08 грн, а всього 24 557,44 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умовами укладених договорів відповідач зобов'язався виплачувати орендодавцю орендну плату як у грошовій, так і в натуральній формі, однак здійснював виплату лише в натуральній формі, незважаючи на те, що саме такі умови в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладені договорів та протягом строку їх дії за взаємною згодою сторін не змінювалися. Позовні вимоги в частині стягнення пені зі сплати орендної плати за 2013 рік, яка розрахована за період з 01 липня 2014 року по 06 липня 2016 року, задоволенню не підлягають, оскільки до цих вимог встановлена спеціальна позовна давність в один рік. Посилання позивача на те, що натуральна форма орендної плати повинна дорівнювати 3 % від нормативної грошової оцінки землі, суперечить положенням закону, у зв'язку з чим розмір орендної плати, яку заборгував відповідач за 2015 рік в сумі по 4 918,50 грн за кожним з договорів, є недоведеним. Тому не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виплати орендної плати за 2015 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу СФГ "Сонячне" відхилено. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У грудні 2016 року СФГ "Сонячне" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга СФГ "Сонячне" мотивована тим, що суд першої інстанції стягнув пеню за період, що перевищує один рік, що суперечить статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Апеляційний суд на вказане уваги не звернув. Договір, який підписувався сторонами, на той час був типовим, питання щодо форми оплати СФГ "Сонячне" та ОСОБА_5 було вирішено шляхом подання ОСОБА_5 заяви про видачу їй орендної плати у натуральній формі згідно з пунктом 9.2 договору від 22 червня 2011 року. Тобто після укладення договорів оренди ОСОБА_5 виразила своє бажання щодо отримання орендної плати у натуральному вигляді. Однак судами не взято до уваги заяву ОСОБА_5 через відсутність у ній дати написання та номеру договору. З такими доводами судів погодитися не можна, оскільки в заяві зазначено номер договору, всі договори оренди, укладені СФГ "Сонячне", мають індивідуальні номери, які не повторюються. За 2013-2014 роки орендна плата була виплачена у натуральній формі у повному обсязі. Цей факт не заперечувався позивачем та встановлений рішенням суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначав про подання ним позовної заяви до місцевого суду 26 квітня 2016 року, що свідчить до переривання перебігу позовної давності, тому доводи відповідача щодо стягнення пені поза межами річного строку є безпідставними, а рішення судів у цій частині є законними і обґрунтованими. Укладаючи договори оренди земельних ділянок, сторони домовилися про змішану форму орендної плати. У договорах не міститься будь-яких посилань на можливість альтернативної оплати. Умови договорів оренди землі відповідають вимогам цивільного законодавства України. Відповідач в односторонньому порядку, на власний розсуд намагається змінити істотні умови (положення) договорів оренди, тлумачить їх виключно на свою користь. Щодо посилань СФГ "Сонячне" на заяву ОСОБА_5, якою вона просила видати орендну плату у натуральній формі, то оцінка доказів віднесена процесуальним законодавством України до компетенції суду, а тому ці доводи не можуть братися до уваги.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексуУкраїни (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільну справу № 192/1908/16-ц передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 22 червня 2011 року між ОСОБА_5 як орендодавцем та СФГ "Сонячне" як орендарем було укладено договір оренди землі № 414, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування на п'ятнадцять років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,8903 га, яка знаходиться на території Олександропольської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю від 17 січня 2003 року серії НОМЕР_2.

Того ж дня між указаними сторонами було укладено договір оренди землі № 415, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування на п'ятнадцять років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,8787 га, яка знаходиться на території Олександропольської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю від 17 січня 2003 року серії НОМЕР_1

Зазначені договори оренди земельних ділянок були зареєстровані відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області 18 травня 2012 року.

На підставі актів приймання-передачі ОСОБА_5 передала відповідачу належні їй земельні ділянки.

Укладені договори оренди землі № 414 та № 415 були прийняті сторонами до виконання і фактично виконувалися, строк їх дії не закінчився.

Пунктом 9 договорів оренди передбачено форму та розмір орендної плати.

Згідно з пунктом 9.1 цих договорів орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, а саме 2 244,18 грн, згідно з пунктом 9.2 - у натуральній формі: зерно фуражне - 1200 кг; хліб - 100 шт.; борошно - 75 кг; макаронні вироби - 20 кг; крупа - 20 кг; олія - 15 кг; солома - 1000 кг; оранка городів - 0,35 га; ритуальні послуги.

Пунктом 11 укладених договорів встановлено строки сплати орендної плати: а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) в натуральній формі - до 31 грудня поточного року.

Підпунктом г пункту 29 договорів оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті право власності на спірні земельні ділянки перейшло до позивача ОСОБА_4, який 21 червня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєстрував своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Враховуючи наведене, висновок судів про те, що позивач набув права орендодавця за укладеними ОСОБА_5 договорами оренди, є обґрунтованим.

Відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладання договорів, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) . Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час укладання договорів оренди землі закон передбачав існування трьох видів орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, а також - поєднання різних форм орендної плати. Сторонами в договорах оренди землі № 414 та № 415 поєднано дві з них, а саме: грошову та натуральну форми орендної плати, що не суперечило статті 22 чинного у 2011 році Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

З урахуванням наведеного також обґрунтованим є висновок судів про те, що відповідач за умовами укладених договорів зобов'язався виплачувати орендодавцю орендну плату як у грошовій, так і в натуральній формі, оскільки саме такі умови в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладенні договорів та протягом строку їх дії за взаємною згодою сторін не змінювалися.

Судами встановлено, що розмір орендної плати у грошовій формі за 2013 та 2014 роки складав по 3 940,84 грн, однак ні ОСОБА_5 за життя, ні позивач грошові кошти за ці роки не отримували, що не заперечувалося представником відповідача.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача орендної плати у грошовій формі за 2013- 2014 роки.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 14 договорів оренди земельних ділянок передбачено, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені договором, сплачується пеня у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Представником відповідача було подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, яка розрахована позивачем з 2013 року.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в межах річної позовної давності до пред'явлення позову.

Статтею 22 Закону України "Про оренду землі" з внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" (191-19) (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 21, ст.133) змінами, визначено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Судами встановлено, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження заявлених ним вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в натуральній формі за 2015 рік в розмірі по 4 918,50 грн за кожним договором.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 212, 213- 215, 303, 304 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги СФГ "Сонячне" про те, що судами стягнуто пеню поза межами встановленого законом річного строку, є безпідставними з огляду на таке.

Частиною другою статті 264 ЦК Українипередбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом 26 квітня 2016 року, що перервало перебіг позовної давності. Пеня стягнута судом за період з 01 липня 2015 року, тобто в межах встановленого законом річного строку до дня пред'явлення позову. Після переривання у цей день позовної давності її перебіг почався заново. Тому стягнення пені, нарахованої за період після 26 квітня 2016 року до дня ухвалення судом рішення (06 липня 2016 року), з огляду на заявлені позивачем додаткові вимоги в цій частині, відповідає положенням пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо річної позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем видавши йому орендну плату в повному обсязі у натуральній формі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій і правильно визнані безпідставними. Відомостей про виплату орендної плати, які б підтверджували, що отримана позивачем у натуральній формі така плата видана йому у більшій кількості, ніж передбачено договором, тобто в рахунок неотриманої грошової суми, відповідач не надав.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій було зупинено ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року, у зв'язку із залишенням цих судових рішень без змін необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. А. Стрільчук

С.О. Карпенко

В.О. Кузнєцов