відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року у складі судді Котьо І. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Стародубця М. П., Воронцової Л. П.,

Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні (далі - ВВДФССНВВПЗУ у м. Херсоні), у якому з урахуванням уточнень, просив: встановити факт, що 17 травня 1971 року він, ОСОБА_4, працюючи мотористом 1-го класу на теплоході "Фатеж" Азовського морського мореплавства отримав травму при виконанні трудових обов'язків, що засвідчує акт форми Н-1 від 18 травня 1971 року, який є підставою для призначення йому страхових виплат; зобов'язати відповідача прийняти акт форми Н-1 від 18 травня 1971 року до справи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Херсоні в тому вигляді, в якому він є.

Позовна заява мотивовано тим, що з 24 липня 1969 року по 29 жовтня

1971 року позивач перебував у трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, працюючи мотористом теплоходу "Фатеж". 17 травня

1971 року при виконанні трудових обов'язків, позивач отримав травму, що потягло за собою травматичну ампутацію обох ніг. 18 травня 1971 року комісією підприємства було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, однак з відміткою у ньому "нещасний випадок з виробництвом не пов'язаний. Пов'язаний з роботою" яким підтверджено, що нещасний випадок, що трапився з ним, мав місце на виробництві.

Згідно висновку Лікарсько-трудової експертної комісії в акті огляду від 31 жовтня 1979 року позивачу встановлено загальну втрату працездатності - 100% і втрату професійної працездатності - 100%, визнано інвалідом 1-ї групи у зв'язку з трудовим каліцтвом, визначено потребу у сторонньому догляді та протезуванні. При повторному огляді було підтверджено групу інвалідності, відсоток втрати працездатності безстроково, що підтверджується актом огляду від 26 січня 1984 року, де зазначено, що інвалідність пов'язана з трудовим каліцтвом.

У зв'язку з допущеними неточностями в акті про нещасний випадок, ВВДФССНВВПЗУ у м. Херсоні відмовляється прийняти від позивача документи та призначити страхові виплати, на які він має право за законом.

Позивач вважає, що отримав травму при виконанні трудових обов'язків, оскільки виконував доручення механіка, хоча і за межами виробництва.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.

Встановлено факт, що 17 травня 1971 року ОСОБА_4, працюючи мотористом першого класу на теплоході "Фатеж" Азовського морського пароплавства, отримав травму при виконанні трудових обов'язків, що засвідчує акт форми Н-1 від 18 травня 1971 року, який є підставою для призначення страхових виплат.

Зобов`язано ВВДФССНВВПЗУ у м. Херсоні прийняти акт форми Н-1

від 18 травня 1971 року, складений відносно ОСОБА_4 до справи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Херсоні в тому вигляді, в якому він є.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини отримання позивачем ушкодження здоров'я, викладені у акті форми Н-1 від 18 травня 1971 року за своїм критерієм співвідносяться з обставинами, які визнаються нещасним випадком на виробництві відповідно до законодавства, яке регулювало спірні правовідносини, тому акт не можна вважати таким, що не пов'язаний з виробництвом, а відмова відповідача у прийнятті акта, порушує право позивача на отримання визначених законом страхових виплат.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в акті форми Н - 1 про нещасний випадок на виробництві від 18 травня 1971 року, складеному Азовським морським пароплавством, зазначено "Нещасний випадок з виробництвом не пов'язаний. Пов'язаний з роботою". Вказаний запис не відповідає за своїм змістом вимогам до нього, викладеним у частині шостій розділу 1 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві і є протилежним, однак враховуючи зміст викладених у ньому обставин нещасного випадку (пункт 14) та запис про те, що "нещасний випадок, пов'язаний з роботою", апеляційний суд погодився з висновком суду про те, що нещасний випадок з ОСОБА_4 стався при виконанні завдання пароплавства, хоча і за межами виробництва, підтверджує зв'язок нещасного випадку, що з ним стався з виробництвом.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ВВДФССНВВПЗУ у м. Херсоні, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у поданому акті Н-1 від 18 травня 1971 року відсутня остання сторінка, на якій повинно бути зазначено наслідки нещасного випадку, підписи начальника цеха та бухгалтера. Відповідно до статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок не визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. В акті Н-1 від 18 травня 1971 року чітко зазначено, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництво, що є підставою для відмови позивачу у призначенні страхових виплат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу не погодився з доводами відповідача та просив залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд установив, що з 24 липня 1969 року по 29 жовтня 1971 року ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Азовським морським пароплавством, працюючи мотористом теплоходу "Фатеж".

При виконанні трудових обов'язків, виконуючи доручення другого механіка, 17 травня 1971 року об 11:25 год. позивач отримав травматичну ампутацію обох ніг.

Актом форми Н-1 від 18 травня 1971 року про нещасний випадок на виробництві №11 складений комісією Азовського морського пароплавства встановлено обставини отримання позивачем травми 17 травня 1971 року, тобто при виконанні позивачем трудових обов'язків, пов'язаних з виконанням доручення 2-го механіка, щодо отримання інформації з теплотехнічної майстерні про строки доставки для ремонту та зарядки газових балонів, а саме по дорозі до теплотехнічної майстерні.

Висновком Лікарсько-трудової експертної комісії та виписки з акту освідування від 31 жовтня 1979 року позивачу встановлено загальну втрату працездатності 100%, встановлено втрату професійної працездатності 100% та визнано інвалідом 1-ї групи у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Згідно з довідкою Лікарсько-трудової експертної комісії від 26 січня 1984 року позивача визнано інвалідом 1-ї групи у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково.

27 липня 2016 року ВВДФССНВВПЗУ у м. Херсоні, розглянувши заяву позивача щодо надання переліку документів для призначення страхової виплати, зазначило, що складений відносно заявника акт форми Н - 1 не надає права на призначення і отримання щомісячних страхових виплат, оскільки не пов'язаний з виробництвом.

Статтею 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , Кодексу законів про працю України (322-08) , цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Пунктом 2 частини першої статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "б" частини четвертої, частини шостої розділу 2 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦРПС та Держпроматомнагляду СРСР від 20 травня 1966 року, який діяв на час складення Актом форми Н-1 від 18 травня 1971 року, розслідуванню в порядку, передбаченому цим Положенням, підлягають нещасні випадки, які сталися поза територією організації при виконанні роботи за завданням організації і таке інше.

Результати розслідування нещасного випадку на виробництві, викликавшого втрату працездатності не менше одного робочого дня, оформляються Актом по формі Н-1.

Якщо внаслідок розслідування не встановлено зв'язок нещасного випадку з виробництвом, то в Акті форми "Н-1" робиться відмітка "Нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом".

Встановивши, що акт №11 форми Н - 1 про нещасний випадок на виробництві від 18 травня 1971 року містить суперечливий та взаємовиключний запис ("Нещасний випадок з виробництвом не пов'язаний. Пов'язаний з роботою"), який не відповідає за своїм змістом вимогам, викладеним у частині шостій Положення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що зміст викладених у ньому обставин нещасного випадку (пункт 14) та запис про те, що "нещасний випадок, пов'язаний з роботою", свідчить про те, що нещасний випадок з позивачем стався саме при виконанні завдання пароплавства, хоча і за межами виробництва, та підтверджує зв'язок нещасного випадку, що з ним стався з виробництвом.

Зазначені в акті Н-1 від 18 травня 1971 року обставини, за своїм змістом та критерієм співвідносяться з обставинами, які визнаються нещасним випадком на виробництві.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем є обґрунтованими і таким,и що підлягають задоволенню, оскільки відмова відповідача прийняти складений відносно позивача акт форми Н-1, як такий, що пов'язаний з виробництвом, порушує його право на отримання визначених законом страхових виплат.

Доводи касаційної скарги відповідача висновків судів не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами, з яких суди виходили задовольняючи позов.

За своїм змістом доводи касаційної скарги є аналогічними запереченням на позов та аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, яким суди попередніх інстанції дали належну оцінку.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.