розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2017 року у складі судді Должко С. Р. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Дорош А. І.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Перемога" (далі - ПОСП "Агрофірма "Перемога")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання договорів оренди недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що договори оренди землі, які були укладені між ОСОБА_5 та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, підлягають визнанню недійсними, оскільки під час їх укладання були недотримані вимоги, встановлені частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Зазначало, що землі у ПОСП "Агрофірма "Перемога", які перебувають у колективній власності, не вилучалися, в тому порядку, який встановлений законом, а тому Головне управління Держземагенства у Полтавській області не мало повноважень на передання спірних земельних ділянок громадянину ОСОБА_5 Крім того, оскаржувані договори оренди не містять усіх істотних умов договору, визначених законом, що тягне за собою їхню недійсність.

Уточнивши позовні вимоги, ПОСП "Агрофірма "Перемога"просило суд визнати договори оренди земельних ділянок недійсними, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5, а саме: договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 20,4948 га, для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 7,1191 га для ведення фермерського господарства; договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 8,3 га для ведення фермерського господарства.

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПОСП "Агрофірма "Перемога"про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що ПОСП "Агрофірма "Перемога" незаконно користується земельною ділянкою, яка була надана у користування

ОСОБА_5, тому з них має бути стягнута сплачена орендна плата та упущена вигода.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_5 просив суд стягнути з

ПОСП "Агрофірма "Перемога"на його користь 366 415,04 грн.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2017 року, в задоволенні позову ПОСП "Агрофірма "Перемога" про визнання договорів оренди недійсними та зустрічному позові ОСОБА_5 про стягнення коштів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ПОСП "Агрофірма "Перемога",суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_5 відповідають типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження типового договору оренди землі" (220-2004-п) . Крім того, відповідачі уклали договори оренди землі у належній формі та дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі, щодо орендної плати (пункт 9 договорів), умови договору погодили підписами. Тобто, в договорах оренди землі сторони передбачили всі істотні умови у відповідності до вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції, що діяла на момент укладання цих договорів. Крім того, вважав, що позивачем не було обґрунтовано недійсність договорів оренди землі з підстав недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог статей 203, 215 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

У липні 2017 року ПОСП "Агрофірма "Перемога"подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині первісного позову ПОСП "Агрофірма "Перемога" про визнання договорів оренди недійсними, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанцій в частині зустрічного позову

ОСОБА_5 до ПОСП "Агрофірма "Перемога"про стягнення коштів у апеляційному суді не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, судами не застосовано норми закону які діяли на час утворення ПОСП "Агрофірма "Перемога". Також судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки у задоволенні клопотання ПОСП "Агрофірма "Перемога"про витребування доказів було відмовлено.

У серпні 2017 року ОСОБА_5подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

У вересні 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ПОСП "Агрофірма "Перемога" було утворене в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Перемога" (далі - КСП "Перемога") шляхом перетворення. Реєстрація перетворення

КСП "Перемога" в ПОСП "Агрофірма "Перемога" здійснена на підставі розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації

від 25 лютого 2000 року № 75. Згідно із пунктом 1.2. статуту останні є правонаступником КСП "Перемога" з дня вилучення останнього з державного реєстру. Підприємство приймає на себе виконання зобов'язань КСП "Перемога" за укладеними угодами з юридичними і фізичними особами, якщо строк дії таких угод не закінчився.

Рішенням Удовиченківської сільської ради від 26 березня 1993 року "Про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради" було встановлено площу адміністративного підпорядкування сільської ради

3 844,3 га. Прийнято пропозиції щодо надання у користування КСП "Перемога"

3 150,81 га та дозволено тимчасово використовувати земельні ділянки, які залишаються після перерозподілу земель запасу.

Рішенням Удовиченківської сільської ради від 12 червня 1995 року

КСП "Перемога" було передано в колективну власність 2 757,2 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 15 грудня 1995 року КСП "Перемога" було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 8.

Згідно з довідкою Удовиченківської сільської ради в 2013 році

ПОСП "Агрофірма "Перемога" орендувала землі (рілля) на території сільської ради площею 2 507 га, з яких: земельні паї громадян 2 245 га; не затребуванні паї 58 га; землі запасу 53 га; землі запасу залужені 151 га.

Встановлено, що в порядку, визначеному чинним земельним законодавством України, зокрема, статті 123 ЗК України, відповідач за первісним позовом ОСОБА_5, в період з вересня по жовтень 2014 року звернувся до Головного управління Держземагенства в Полтавській області із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею: 7,1191 га, 20,4948 га та 8,3 га. Відповідними наказами Головного управління Держземагенства в Полтавській області ОСОБА_5 були надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок, згодом - затверджені розроблені проекти відповідних земельних ділянок та надані йому в оренду (шляхом укладання оскаржуваних договорів оренди землі).

18 червня 2014 року та 05 листопада 2014 року між відповідачем за первісним позовом ОСОБА_5 та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області, були укладені договори оренди землі площею 7,1191 га, 20,4948 га, та 8,3 га. Всі земельні ділянки знаходяться на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області і були надані ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 638, 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договори оренди землі є укладеними з моменту їх державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, зокрема: об'єкт оренди; строк дії договору оренди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

Встановлено, що відповідачами дотримано вимоги чинного законодавства, якими врегульовано питання передачі земель державної власності для ведення фермерського господарства. Оспорюванні позивачем договори оренди набрали чинності у встановленому порядку, тобто після їх державної реєстрації, є чинними на момент розгляду справи, іншими особами їх дійсність не оскаржувалася.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із роз'яснень, викладених у пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року), встановивши, що права ПОСП "Агрофірма "Перемога" діями відповідачів внаслідок укладення оспорюваних договорів, які набрали чинності, порушені не були,дійшов правильного висновку про відмову в позові, виходячи з того, що позивач не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що при укладанні договорів оренди не було додержано сторонами вимоги, встановлені статтями 203, 215 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 03 липня

2017 року в частині позову приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" до ОСОБА_5, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Удовиченківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області, про визнання договорів оренди землі недійсними залишити без змін.