розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Глобинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2016 року у складі суддів Марущан Р. М., ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року у складі суддів: Триголова В. М., Кузнєцової О. Ю., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом доУправління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області (далі - УПФ України в Глобинському районі), в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 63 860,45 грн, які належать їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Градизькою державною нотаріальною конторою Полтавської області 01 грудня 2015 року.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, помер її чоловік ОСОБА_6, який з 1998 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Глобинському районі Полтавській області, мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлену третю групу інвалідності.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на спадкове майно, у тому числа на нараховані, але не отримані за життя пенсійні виплати у розмірі

63 860,45 грн. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та отримала свідоцтво про право на спадщину на недоотримані пенсійні виплати.

Разом з тим, листом УПФ України в Глобинському районі від 10 лютого

2016 року їй було відмовлено у виплаті вказаної суми, з посиланням на те, що фінансування для погашення заборгованості на виконання рішень судів з державного бюджету не здійснюється. У зв'язку з чим позивачу запропоновано звернутися до Державної казначейської служби у Полтавській області.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з УПФ України в Глобинському районі на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 63 860,45 грн, які належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 грудня 2015 року Градизькою державною нотаріальною конторою Полтавської області.

Стягнуто з УПФ України в Глобинському районі на користь держави судовий збір в розмірі 638,61 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, і член сім`ї померлого, у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, а отже, набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що за життя ОСОБА_6, як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, було донараховано пенсію на загальну суму 63 860,45 грн відповідно до постанов Глобинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2011 року та від 24 червня 2014 року, але вона не була ним отримана, а позивач є його спадкоємицею, у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, отже, набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Глобинське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області - правонаступник УПФУ в Глобинському районі Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду про стягнення з УПФУ на користь позивача суми заборгованості є незаконним, оскільки УПФУ такі виплати не здійснює, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Заакону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, і вимоги позивача підлягають виконанню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 (440-2014-п) , якою затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду.

Крім того, касаційна скарга містить посилання на те, що термін протягом якого спадкоємці ОСОБА_4 мали право звернутися за отриманням недоотриманої пенсії померлим, є 16 квітня 2015 року по 15 жовтня 2015 року. На виплату даної суми заборгованості ОСОБА_4 на час звернення - 09 грудня 2015 року вже не мала відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку зі спливом шестимісячного строку за отриманням недоотриманої пенсії.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо її вимог і змісту до Верховного Суду не направив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 26 травня 2015 року встановлено, що захворювання, що привело до його смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області № 2-а-2078/11 від 04 квітня 2011 року розпорядженням відповідача від 10 грудня 2012 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_6 за період з 10 лютого 2011 року по 31 жовтня 2011 року та нараховано 32 820,79 грн з урахуванням виплачених сум.

На виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області № 527/1308/14-а від 24 червня 2014 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду № 527/1308/14-а від 05 серпня 2014 року розпорядженням відповідача від 23 вересня 2014 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_6 за період з 01 січня 2014 року, нараховано 31 039,66 грн з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 грудня 2015 року, спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_4

Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається з недоотриманих виплат, що належали ОСОБА_6 - інваліду третьої групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Загальна сума виплат, згідно довідки від 30 листопада 2015 року, виданої УПФ України в Глобинському районі, складає 63 860,45 грн.

Листом УПФ України в Глобинському районі від 10 лютого 2016 року позивачу відмовлено у виплаті вказаної суми, з посиланням на те, що виплат по даній категорії заборгованості не здійснюється, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Позивачу рекомендовано звернутися до органів, що здійснюють казначейське обслуговування, тобто до Управління державної казначейської служби в Полтавській області.

Статтею 1218 ЦК Українивизначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України- суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Встановивши, що за життя ОСОБА_6, як інваліду ІІІ групи, захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС було донараховано пенсію на загальну суму 63 860,45 грн, але вона не була ним отримана, а позивач є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії, у зв'язку із чим позов про стягнення цієї суми з УПФУ підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання нарахованих спадкодавцю коштів в силу пропуску шестимісячного строку вбачаються необґрунтованими та спростовуються встановленими судами обставинами та наведеними вище нормами матеріального права, згідно яких сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину має право на виплату відповідної суми.

Аргументи касаційної скарги, що відповідач не уповноважене на здійснення вказаних виплат, спростовуються змістом статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме на Пенсійний фонд покладено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Суди, надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, правильно виходили з того, що державні органи, які реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, не є стороною в таких спорах, оскільки набувають повноважень по виконанню рішень судів в разі відсутності у державних органів боржників у виконавчому провадженні, бюджетних коштів у межах відповідних бюджетних призначень. Тобто ці органи діють вже на стадії виконання судового рішення і в порядку, визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , та Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 (440-2014-п) .

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Право позивача на визначену Законом виплату недоотриманої її спадкодавцем пенсії, спадщину на яку вона оформила у встановленому законом порядку, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те чи передбачені кошти на це у бюджеті.

Доводи касаційної скарги відповідача висновків судів не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами, з яких суди виходили задовольняючи позов.

За своїм змістом доводи касаційної скарги є аналогічними запереченням на позов та аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, яким суди дали належну оцінку.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Глобинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.