Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 687/379/17

провадження № 61-5741св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави,

відповідачі: Чемеровецька районна державна адміністрація, ОСОБА_1,

треті особи: головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Зарічанська сільська рада Чемеровецького району Хмельницької області, приватне підприємство "Кочубіївське",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Горобець Н. О. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року у складі суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року прокурор Городоцької місцевої прокуратура звернувся до суду з позовом в інтересах держави про скасування розпорядження та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. На обґрунтування позовної заяви вказував, що розпорядженням голови Чемеровецької районної державної адміністрації (далі - Чемеровецької РДА) від 08 травня 2012 року № 226/2012-р затверджено проект землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель на території Чемеровецького району Хмельницької області, у тому числі й на території Зарічанської сільської ради Чемеровецького району площею 24,2205 га.

Розпорядженням голови Чемеровецької РДА від 02 липня 2012 року №334/2012-р "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 08 травня 2012 №226/2012-р" доповнено вказане розпорядження пунктом наступного змісту "перевести земельні ділянки з сільськогосподарських угідь в несільськогосподарські угіддя (землі тимчасової консервації)". Розпорядженням голови Чемеровецької РДА від 25 червня 2012 року № 320/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства і передано земельну ділянку у власність ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1.).

На підставі вказаного розпорядження остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) НОМЕР_2, який зареєстрований відділом Держкомзему у Чемеровецькому районі в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі від 17 жовтня 2012 року за №682520001002852. Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Чемеровецькому районі Хмельницької області від 22 лютого 2017 року №32-28-99.7-597/15-17 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться в межах земельної ділянки, що включена в проект землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель. На час прийняття розпорядження від 25 червня 2012 року №320/2012-р про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки зазначена земельна ділянка підлягала консервації шляхом заліснення.

У зв'язку з наведеним прокурор просив визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Чемеровецької РДА від 25 червня 2012 року №320/2012-р в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Зарічанської сільської ради, що знаходиться за межами населеного пункту с. Драганівка Чемеровецького району Хмельницької області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 НОМЕР_2, виданий ОСОБА_1 і зареєстрований відділом Держкомзему у Чемеровецькому районі в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі від 17 жовтня 2012 року за №682520001002852.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що розпорядження Чемеровецької РДА від 25 червня 2012 року № 320/2012-р про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 прийняте із порушенням норм земельного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка не могла використовуватись для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення, однак до заявлених прокурором вимог, відповідно до положень статті 267 ЦК України, було застосовано наслідки спливу позовної давності.

У січні 2018 року заступник прокурора Хмельницької області подав касаційну скаргу у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказував, що спірна земельна ділянка відповідно до статей 171, 172 ЗК України відноситься до земель тимчасової консервації та не могла передаватись у приватну власність. Проте судами неправильно застосовано положення статей 256, 257, 261, 267, 261, 267 ЦК України щодо позовної давності, висновок яких зводиться до того, що про спірне розпорядження прокурору було відомо, оскільки у 2012 році витребовувалось у відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року справа призначена до судового розгляду.

Колегія суддів приймає частково аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) .

У частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Натомість суди обмежилися посиланнями на тому, що прокурором пропущено позовну давність та за відсутності поважності причин його пропущення, заяви прокурора про поновлення пропущеного строку, а також у зв'язку із клопотанням представника Чемеровецької районної державної адміністрації про застосування позовної давності, зробили висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Разом з тим, при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову керівником Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави. Зокрема, не з'ясували який суб'єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб'єкт владних повноважень відсутній.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права. Відповідно, це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2017 року скасувати.

Справу № 687/379/17 передати на новий розгляд до Чемеровецького районного суду Хмельницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат ' 'br'