розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року у складі судді Загороднюка В. І. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року у складі суддів: Черевка П. М., Сватаненка В. І., Артеменка І. А.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк"), відділення № 731 ПАТ "Укрсиббанк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 06 березня 2006 року між нею та АКІБ "Укрсиббанк" укладений кредитний договір № 11052839000, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 159 300 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору становило 644 149 грн 30 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 жовтня 2016 року.

22 березня 2007 року між АКІБ "Укрсиббанк" і нею укладений кредитний договір № 11130676000, відповідно до умов якого вона отримала кредит у сумі 95 500 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору становило 396 884 грн 92 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 березня 2016 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між АКІБ "Укрсиббанк" та нею 09 жовтня 2006 року укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі договору іпотеки від 09 жовтня 2006 року приватний нотаріус Київського нотаріального округу Ярощук В. Ю. вчинила виконавчий напис від 18 листопада 2014 року про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушила вимоги частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" про вчинення виконавчого напису лише за умови безспірності боргу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будь-яких доказів того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не враховано та не перевірено факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушено вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат" про безспірність заборгованості, суду позивачем не надано.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 08 грудня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено заочне рішення про стягнення з боржників, в тому числі з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11052839000 від 06 жовтня 2006 року в розмірі 1 150 141 грн 48 коп. Вказане рішення скасовано ухвалою суду від 17 березня 2015 року. Таким чином, вчинений нотаріусом виконавчий напис спростовує доводи позивача про те, що має місце подвійне стягнення коштів, оскільки виконанню може підлягати лише виконавчий напис нотаріуса. Будь-яких доказів того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не враховано та не перевірено факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушено вимоги частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" про безспірність заборгованості, суду не надано. Таким чином, дії нотаріуса ґрунтуються на вимогах закону та договору.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження судових рішень обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій щодо відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача, а сам виконавчий напис було вчинено з пропуском трирічного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача, в межах якого можливим було його вчинення.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Укрсиббанк" просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів без змін, посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються нотаріальної дії, вчиненої за заявою та на користь нового кредитора - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), яке згідно із статтею 514 ЦК України після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк", зокрема за кредитними договорами № 11052839000 від 06 жовтня 2006 року та № 11130676000 від 22 березня 2007 року, а також за іпотечним договором від 09 жовтня 2006 року, є новим кредитором, до якого перейшли всі права та обов'язки за вказаними кредитними договорами та іпотечним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, призначено до судового розгляду.

16 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява публічного акціонерного товариства банку "Південний" (далі - ПАТ банк "Південний") про заміну відповідача та визнання позову, яку обґрунтовано тим, що право вимоги за кредитними договорами № 11052839000 від 06 березня 2006 року, № 11130676000 від 22 березня 2007 року, стороною яких є ОСОБА_1, та договором забезпечення цього кредиту перейшло до ПАТ банк "Південний" на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12 жовтня 2017 року № 44/К та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12 жовтня 2017 року. ПАТ банк "Південний" як новий кредитор ОСОБА_1 повністю визнає заявлені нею позовні вимоги, оскільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 передала у власність банку предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося позасудовим шляхом, повторне звернення стягнення на іпотечну квартиру за виконавчим написом нотаріуса є неможливим.

07 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року вирішено питання щодо розгляду справи у складі п'яти суддів.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та заява ПАТ банк "Південний" про заміну відповідача та визнання позову підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що 06 березня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк" укладений кредитний договір № 11052839000, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 159 300 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору становило 644 149 грн 30 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 жовтня 2016 року.

22 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "Укрсиббанк" укладений кредитний договір № 11130676000, відповідно до умов якого вона отримала кредит у сумі 95 500 швейцарських франків, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору становило 396 884 грн 92 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 березня 2016 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 09 жовтня 2006 року укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру № 5, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

18 листопада 2014 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. вчинила виконавчий напис за реєстровим № 1697 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру № 5, яка знадиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1

Право вимоги за кредитними договорами № 11052839000 від 06 березня 2006 року, № 11130676000 від 22 березня 2007 року, стороною яких є ОСОБА_1, та договором забезпечення цього кредиту перейшло до ПАТ банк "Південний" на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12 жовтня 2017 року № 44/К та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12 жовтня 2017 року.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Перехід права вимоги за кредитними договорами № 11052839000 від 06 березня 2006 року, № 11130676000 від 22 березня 2007 року, стороною яких є ОСОБА_1, та договором забезпечення цього кредиту до ПАТ банк "Південний" колегія суддів встановила із доданих до заяви про заміну відповідача: нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк", реєстру заборгованості боржників із відповідним переліком кредитних договорів та договорів забезпечення до цього договору; договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12 жовтня 2017 року № 44/К, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ банк "Південний", реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються за вказаним договором; нотаріально посвідчених договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12 жовтня 2017 року; витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (іпотекодержатель ПАТ банк "Південний") від 12 жовтня 2017 року.

Наведені договори відступлення права вимоги не визнано недійсними, а тому вони зберігають правові наслідки, передбачені ними.

Відповідно до положень частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, до участі у справі необхідно залучити правонаступника АКІБ "Укрсиббанк"- ПАТ банк "Південний".

ПАТ банк "Південний" як новий кредитор ОСОБА_1 на стадії касаційного перегляду справи повністю визнав заявлені нею позовні вимоги, посилаючись на те, що на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 передала у власність банку предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а тому повторне звернення стягнення на іпотечну квартиру за виконавчим написом нотаріуса є неможливим.

На підставі пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із вимогами статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Довіреність № 217178 від 11 жовтня 2017 року, видана Головою Правління ПАТ акціонерного банку "Південний" ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5, яка підписала заяву про визнання позову у справі, містить повноваження представника на повне чи часткове визнання позову, а тому вказана заява приймається касаційним судом.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" (3425-12) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17.

Суди встановили, що за позовом АКІБ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11052839000 від 06 жовтня 2006 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення від 08 грудня 2010 року (справа № 2-1878/10), яким позов АКІБ "Укрсиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача за кредитним договором № 11052839000, укладеним між АІКБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1, заборгованість у сумі 1 150 141 грн 48 коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2015 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2010 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. існував спір в суді щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 11052839000 від 06 жовтня 2006 року, що спростовує висновок судів про безспірність заборгованості позивача ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Ярощук В. Ю. від 18 листопада 2014 року про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - квартиру № 5, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ банку "Південний" відбулось на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 жовтня 2017 року, за яким ОСОБА_1 передала у власність банку предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За вимогами частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплачено 661 грн 44 коп., а тому з державного бюджету на її користь підлягають поверненню 50 відсотків вказаної суми, тобто 330 грн 72 коп.

Керуючись статтями 49, 55, 142, 206, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Залучити до участі у справі правонаступника публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" - публічне акціонерне товариство банк "Південний".

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заяву публічного акціонерного товариства банку "Південний" про визнання позову прийняти.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Ярощук Вікторії Юріївни від 18 листопада 2014 року про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - квартиру № 5, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню.