розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 12 січня 2017 року у складі судді Цесельської О. С. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказувало, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 06 липня 2016 року у розмірі 20 258,02 грн.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 06 липня 2016 року у розмірі 20 258,02 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 9 618,44 грн., заборгованість по відсотках - 8 366,26 грн., заборгованість по сплаті пені та комісії - 832,46 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 940,86 грн., судові витрати у сумі 1378 грн.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 12 січня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2010 року, яка утворилася станом на 06 липня 2016 року та яка складається з наступного: 9 618, 44 грн. заборгованості за кредитом, 8 366,26 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 832,46 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 940,86 грн. штрафу (процентна складова) та 1 378 грн. судових витрат за сплату судового збору.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції виходив із того, що банк на виконання умов кредитного договору від 23 березня 2010 року відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок, вона скористалася кредитним лімітом, але станом на 06 липня 2016 року не виконала належним чином свої зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого утворилась заявлена банком заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку відповідача та умовами договору.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 12 січня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що справа місцевим судом розглянута з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача висновків суду не спростовують. Відповідач правильність розрахунку не спростовувала, тому апеляційний суд визнав обґрунтованим стягнення боргу у визначеному банком розмірі, який відповідає вимогам закону та умовам договору.

При цьому апеляційний суд відхилив заперечення відповідача та вказав, що обставинами справи доведено, що відповідач своїми діями, а саме розголошенням номеру таCVV2 коду карти, строку її дії та індивідуального пароля підтвердження оплати, сприяв незаконному використанню лише йому відомої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тоді як банк у належний спосіб повідомив про недопустимість розголошення такої інформації третім особам, а тому слід визнати правомірним висновок суду про відсутність вини банку у несанкціонованому знятті коштів, що звільняє останнього від відповідальності за списання спірної суми із карткового рахунку позичальника.

У травні 2017 рокуОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було надано належну оцінку та не враховано те, що 17 квітня 2015 року з її карткового рахунку невідомими особами було списано кошти на загальну суму 9 919,95 грн.

Посилається, що доводи банку та висновки суду про те, що вона своїми діями сприяла несанкціонованому зняттю коштів зі свого рахунку є безпідставними та будуються на припущеннях.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають не повністю.

Судами встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 23 березня 2010 року укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підписала відповідну заяву від 23 березня 2010 року, де містяться умови кредитування, тарифи кредитних послуг. Крім того, у тексті вказаної заяви перед підписом позичальника зазначено, що вона ознайомилася і згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і тарифами банку.

Наявність підпису позичальника щодо ознайомлення нею із діючими тарифами банку щодо цієї банківської послуги вказує на погодження сторонами умов про порядок повернення кредитних коштів шляхом сплати позичальником щомісячних платежів у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. до 25 числа кожного місяця, а також умови сплати пені та комісії, а також відповідальність позичальника у випадку порушення кредитного зобов'язання шляхом сплати штрафів. Інших Умов та правил надання банківських послуг матеріали справи не містять.

Банк оформив та видав ОСОБА_2 платіжну картку і ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій відповідача із використанням платіжної картки.

На виконання вказаного договору відповідачу відкритий основний технічний картковий рахунок та додатковий картковий рахунок у національній валюті України - гривні, із видачею 23 березня 2010 року кредитної картки універсальна НОМЕР_1 із лімітом 3 000 грн., при цьому, за умовами договору, базова кредитна ставка по ліміту не може перевищувати 3 % на місяць із розрахунку 360 днів, зі строком дії картки до січня 2014 року.

Нова картка за цим договором видана 31 грудня 2013 року за НОМЕР_2 зі строком дії до жовтня 2017 року (а. с. 90).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Кредитний ліміт у період часу з 27 червня 2011 року складав 13 000 грн., який був зменшений до 9 630 грн. з 21 грудня 2015 року (а. с. 89, 143).

ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов'язання згідно з умовами вказаного кредитного договору, внаслідок чого станом на 06 липня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 20 258,02 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 9 618,44 грн., заборгованість по відсотках - 8 366,26 грн., заборгованість по сплаті пені та комісії - 832,46 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 940,86 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку (а. с. 3-7, 92-112).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій зазначені вимоги закону та правовий висновок Верховного Суду України до уваги не взяли та дійшли помилкового висновку про одночасне стягнення з відповідача на користь банку пені, комісії та штрафу (фіксована частина та процентна складова).

При цьому суди правильно стягнули заявлену банком заборгованість за кредитом та відсотками, які обчислюються за правилами основного боргу.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не було надано належну оцінку та не враховано те, що 17 квітня 2015 року з її карткового рахунку невідомими особами було списано кошти на загальну суму 9 919,95 грнє безпідставними, оскільки суди належним чином дослідили вказані обставини та не знайшли підстав для зменшення суми заборгованості.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком грошових коштів із рахунка клієнта, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 6.7, 6.8 Положення банку № 223 встановлено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк не несе відповідальності у випадку коли про рахунки клієнта, його картки, контрольної інформації клієнта, надісланої СМС-повідомленням, ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 чи проведених клієнтом операцій, стане відомо іншим особам внаслідок недобросовісного виконання клієнтом умов їх зберігання і користування (пункт 1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг).

Судами було встановлено, що 17 квітня 2015 року із кредитної картки ОСОБА_2 здійснені сім платіжних операцій по списанню коштів у межах кредитного ліміту на загальну суму 12 757,34 грн., із яких сума 1 518,36 грн., за заявою позичальника про несанкціоноване списання із карткового рахунку коштів, була повернута банком на її кредитний рахунок. Розмір використаних кредитних коштів із карткового рахунку склав 9 919,95 грн.

З висновку департаменту безпеки захисту банківських технологій та інформаційних ресурсів вбачається, що по кредитній картці "Універсальна" НОМЕР_2, виданій клієнту банку - ОСОБА_2, проведені сім транзакцій у період часу з 19:12:48 по 19:21:00 год.

З пояснень ОСОБА_2 встановлено, що на її телефонний номер, який є фінансовим за даним кредитним лімітом, надійшов дзвінок від особи, яка представилась представником банку із пропозицією збільшити кредитний ліміт. При цьому відповідач заперечувала факт надання конфіденційної інформації, яка могла бути використана для несанкціонованого зняття коштів. Проте, перевіркою встановлено, що 17 квітня 2015 року о 19:03:33 та об 19:06:44 на фінансовий телефон власника картки надійшло два СМС- повідомлення банку з одноразовим паролем (57058439 та 48990652) для підтвердження оплати замовленого товару чи послуг та одночасним письмовим застереженням банку не повідомляти його третім особам.

Списання коштів отримувачем здійснено із використанням карти власника, CVV2 коду карти, строку її дії та індивідуального пароля підтвердження оплати.

Як вбачається з відомостей про рух коштів на рахунку відповідача, транзакції здійснені 17 квітня 2015 року на оплату косметики ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 66-67).

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії власника картки - ОСОБА_2 сприяли вчиненню несанкціонованої операції по списанню коштів із кредитного рахунку, а тому банк, згідно з пунктом 1.1.5.5. Умов і Правил надання банківських послуг не може нести відповідальності за спричинення збитків, заподіяних споживачеві послуг.

За встановлених обставин справи суди вірно вказали, що користувач своїми діями сприяв незаконному використанню лише йому відомої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тоді як банк у належний спосіб повідомив про недопустимість розголошення такої інформації третім особам, а тому слід визнати правомірним висновок суду про відсутність вини банку у несанкціонованому знятті коштів, що звільняє останнього від відповідальності за списання спірної суми із карткового рахунку позичальника, що не суперечить правовим висновкам Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення пені та комісії, так як з наданих розрахунків й заявлених вимог не можливо роз'єднати суми заборгованості по пені та комісії, з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

У пункті 2 частини другої статті 141 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення пені та комісії у розмірі 832,46 грн., що становить 4,1 % від суми заборгованості за кредитним договором, та відмову в цій частині у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", з останнього на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 67,8 грн., що становить 4,1 % від суми судового збору, що підлягала сплаті за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2017 року в частині стягнення пені та комісії у розмірі 832,46грн.скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення пені та комісії відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 67,8 грн. (шістдесят сім гривень вісімдесят копійок) на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.