Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 141/1223/16-ц

провадження № 61-19990 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - державна установа "Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України",

представник відповідача - Воловодівський Ігор Васильович

третя особа - виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

представник третьої особи - Гнатюк Микола Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Голота Л. О., Кучевського П. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної установи "Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - ДУ "Вінницький ОЛЦДСЕСУ", третя особа - виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення ФССТП), в якому просила скасувати рішення комісії соціального страхування відокремленого структурного підрозділу "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" (далі - ВСП підрозділу "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень") про відмову в призначенні їй допомоги по тимчасовій непрацездатності та зобов'язати відповідача оплатити їй листок непрацездатності за рахунок внесків до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 07 вересня 2015 року по 02 жовтня 2015 року з врахуванням рівня інфляції.

Позов мотивовано тим, що з січня 2013 року по червень 2016 року позивач працювала лікарем - епідеміологом, в подальшому - завідувачем відділення організації едеміологічних досліджень ВСП "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" ДУ "Вінницький ОЛЦДСЕСУ". Як інвалід ІІІ групи із захворювання опорно-рухового апарату з 2012 року щорічно направлялась лікарем - травматологом Оратівської центральної районної лікарні для профілактичного лікування в обласні реабілітаційні відділення, в тому числі, у відділення Печерської обласної лікарні.

07 вересня 2015 року Оратівською центральною районною лікарнею позивачу було видано листок непрацездатності для амбулаторного лікування в санаторії с. Северинівка Жмеринського району Вінницької області, в оплаті якого їй відповідачем відмовлено. Причини невиплати коштів по листку непрацездатності відсутні. Будь-яких порушень стаціонарного режиму в санаторії з її боку не було.

За таких обставин вважає, що рішення комісії соціального страхування ВСП "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень" про відмову оплатити листок непрацездатності є незаконним, у зв'язку із чим звернулася з відповідним позовом до суду.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року у складі судді Круглика В. В. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності, врахував висновки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та діяв на підставі і в межах, встановлених чинним законодавством України та у відповідності до частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Рішення комісії із соціального страхування Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень, оформлені протоколами від 28 жовтня 2015 року № 9 та від 06 листопада 2015 року № 10 про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності скасовані, як незаконні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення комісії соціального страхування, оформлені протоколами від 28 жовтня 2015 року № 9 та

від 06 листопада 2015 року № 10 про відмову в призначенні позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності є передчасними та суперечать положенням статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому вимога позивача про скасування вказаних рішень комісії, як незаконних, підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду ССТВП, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалене ним рішення та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що при перевірці медичної документації Оратівської Центральної районної лікарні встановлено, що листок непрацездатності, наданий позивачем, виданий у невстановленому порядку з порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян,затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455 (z1005-01) (далі - Інструкція №455), а саме: листок непрацездатності виданий при направленні застрахованої особи ОСОБА_1 в реабілітаційне відділення санаторію "Северинівка" не безпосередньо із стаціонару, а при первинному її зверненні 07 вересня 2015 року на амбулаторному прийомі у лікаря. 24 вересня 2015 року застрахована особа ОСОБА_1 особисто надала по місцю роботи листок непрацездатності, який вже був заповнений та закритий у санаторії "Северинівка" по 01 жовтня 2015 року включно лікарем ОСОБА_4 (8 днів авансового продовження і авансове закриття), що є порушенням пункту 1.7 Інструкції №455 та пунктів 5.15, 5.2.8 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року №189 (z0589-08) (далі - Положення №189).

Фактично перебування у санаторії "Северинівка" ОСОБА_1 жодним документом про непрацездатність не підтверджено, оскільки в разі її направлення до санаторію, лікар Оратівської ЦРЛ мав би у графі листка непрацездатності "Стати до роботи" зробити запис "доліковування в санаторно-курортному закладі" і вказати дату початку путівки (направлення на лікування). Листок непрацездатності такого запису не містить і жодних посилань на реквізити путівки чи направлення, які б слугували підставою для направлення до санаторію немає.

У касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, повно і всебічно не з`ясував обставин справи та не дослідив доказів.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що січня 2013 року по червень 2016 року

ОСОБА_1 працювала у відокремленому структурному підрозділі "Іллінецький міжрайонний відділ лабораторних досліджень".

З 07 вересня 2015 року по 12 жовтня 2015 року перебувала на лікуванні в санаторії с. Северинівка Жмеринського району Вінницької області і їй були видані листки непрацездатності.

Рішеннями комісії із соціального страхування Іллінецького міжрайонного відділу лабораторних досліджень, оформлених протоколами № 9 від 28 жовтня 2015 року та від 06 листопада 2015 року № 10, відмовлено у призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій втраті працездатності працівнику ОСОБА_1 за період непрацездатності з 07 вересня 2015 року по 01 жовтня 2015 року, та за 02 жовтня 2015 року, з посиланням на лист роз'яснення виконавчого Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування від 21 жовтня 2015 року.

У вказаному листі від 21 жовтня 2015 року вказується на, що у ході перевірки медичної документації Оратівської ЦРЛ було встановлено, що листок непрацездатності ОСОБА_1 був виданий у невстановленому порядку внаслідок порушення вимог пункту 2.14 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455 (z1005-01) , а саме: листок непрацездатності виданий при направленні застрахованої особи ОСОБА_1 в реабілітаційне відділення санаторію "Северинівка" не безпосередньо із стаціонару, а при первинному її зверненні 07 вересня 2015 року на амбулаторний прийом до лікаря. Також було встановлено порушення вимог пункту 1.7 Інструкції

№ 455та пунктів 5.15, 5.2.8 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09 квітня 2008 року № 189.

Підставою для відмови у виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності позивачу є невідповідність виданих їй листків непрацездатності пункту 2.14 та пункту 1.7 Інструкції № 455, згідно із якими, при направленні хворих на доліковування в реабілітаційні відділення санаторно-профілактичних закладів безпосередньо із стаціонарів, згідно з висновком ЛКК, листок непрацездатності продовжується лікуючим лікарем санаторно-курортного закладу на весь термін, потрібний для закінчення призначеного лікування та реабілітації з урахуванням проїзду, але не більше терміну, передбаченого пунктом 4.1 цієї Інструкції; видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що діяв на час прийняття спірних рішень) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності визначено у статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Обставини, за яких позивачу відмовлено у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, не залежали безпосередньо від її дій, оскільки відповідно пункту 8.3 Інструкції № 455 саме лікарі несуть відповідальність згідно із законодавством України за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

При цьому, зазначені обставини не є підставою відповідно до 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності, виданим компетентним органом.

Листки непрацездатності, що заповнені з порушенням встановленого законодавством порядку, мають бути повернені в заклади охорони здоров`я за місцем їх видачі для оформлення належним чином. Лише після цього Комісія приймає обґрунтоване рішення щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що рішення комісії соціального страхування, оформлені протоколами

від 28 жовтня 2015 року № 9 та від 06 листопада 2015 року № 10 про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності є передчасними та суперечать положенням статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення ФССТВП правильності висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до констатації обставин щодо невідповідності виданих позивачу листків тимчасової непрацездатності вимогам щодо їх оформлення та фактично до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів на підставі статті 410 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик ' 'br'