позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2015 року у складі судді Суркової В. П. та рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В.,

Дзярука М. П.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 150 910,71 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 76 205,89 грн, суми заборгованості за відсотками - 0,53 грн, комісії за ведення кредиту -

15 123,20 грн, пені - 58 617,51 грн, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 692,64 грн, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 270,94 грн.

Позов мотивовано тим, що 20 квітня 2012 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 111 200 грн з розрахунку 0,001 % річних за користування кредитом на строк з 20 квітня 2012 року по 20 квітня 2017 року.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору поруки від 20 квітня 2012 року.

02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "Астра Банк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінило ПАТ "Астра Банк" як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Астра Банк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги (замість ПАТ "Астра Банк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ "Дельта Банк" набуло статус нового кредитора згідно статей 512- 517 ЦК України та, відповідно, всі процесуальні права та обов'язки нового кредитора.

Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 16 червня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 150 910,71 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 76 205,89 грн, суми заборгованості за відсотками - 0,53 грн, комісії за ведення кредиту - 15 123,20 грн, пені - 58 617,51 грн, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 692,64 грн, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 270,94 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачів в судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ "Дельта Банк" не дотримався погодженого сторонами порядку повідомлення позичальника про прострочену заборгованість, та відповідно не набув права дострокового повернення кредиту в повній сумі. Банком істотно порушені умови договору, які призвели до передчасного звернення до суду з позовом про дострокове погашення кредиту у повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені, а також простроченої заборгованості.

Крім наведеного, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження заявлених вимог позивачем надані письмові докази, а саме: копія кредитного договору, копія додатку № 1, 2 до кредитного договору, копія договору поруки, копія договору купівлі-продажу прав вимоги, копії правовстановлюючих документів, які не завірені уповноваженою особою, та не скріплені печаткою установи у встановленому законом порядку. Надана суду довідка про розмір заборгованості підписана особою, яка відповідно до довіреності, яка міститься в матеріалах справи не уповноважена на складання відповідних розрахунків.

Суд послався на те, що має підстави для сумніву у тотожності вказаних копій з оригіналами, у зв'язку з чим, дійшов висновку про недоведеність позову.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наданням банком неналежних та недопустимих доказів є помилковим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що процедуру дострокового повернення кредиту в повній сумі кредитор вправі розпочати лише після належного повідомлення позичальника про наявність простроченої заборгованості та надіслання вимоги про дострокове погашення кредиту. ПАТ "Дельта Банк" не дотримався погодженого сторонами порядку повідомлення позичальника про прострочену заборгованість, та відповідно не набув права дострокового повернення кредиту в повній сумі. За таких обставин позов ПАТ "Дельта Банк" про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано тих обставин, що позичальник почав порушувати умови кредитного договору щодо щомісячного погашення кредитних зобов'язань починаючи з 2014 року. Останній платіж ОСОБА_1 здійснено 01 липня 2014 року у розмірі 1000 грн. Після вказаної дати жодного разу погашення не проводилось.

У касаційній скарзі банк посилається на те, що пред'явленням вимоги до боржника та поручителя є як направлення або вручення відповідної вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до них позову. Не направлення відповідної досудової вимоги не є перешкодою для реалізації права звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

За таких обставин, позивач вважає, що висновки судів обох інстанцій щодо передчасності звернення банку до суду та неможливості задоволення вимог про солідарне стягнення боргу без направлення досудової вимоги є неправильними.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 20 квітня 2012 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого останній отримав у кредит кошти у розмірі 111 200 грн з розрахунку 0,001 % річних за користування коштами на строк з 20 квітня 2012 року по 20 квітня 2017 року.

Погашення кредиту, нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору (надалі щомісячний платіж). При цьому розмір щомісячних платежів позичальника складає 2743,00 грн (пункт 2.5 кредитного договору).

В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 20 квітня 2012 року.

На підставі укладено договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 02 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк", позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, та забезпеченим порукою ОСОБА_2

Пунктами 3.2.5, 3.2.6 кредитного договору передбачено, що у разі несплати або неповної сплати позичальником суми у розмірі згідно з пунктом 2.5 цього договору протягом 30 днів, банк направляє позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкцій. Невиконання зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості в строк до 30 днів, дає право банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені.

У випадку непогашення заборгованості в строк до 30 днів, банк направляє позичальнику та/або поручителю вимогу про дострокове погашення кредиту у повній сумі та нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів, пені. Якщо позичальник протягом 33 днів з моменту направлення йому вимоги банку, не виконає вимогу про дострокове погашення, банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням або зверненням стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Встановивши, що банком письмові повідомлення про наявність простроченої заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкційані позичальнику та поручителю не направлялись, суди дійшли висновку про порушення банком визначеної кредитним договором процедури дострокового повернення кредиту та, у зв`язку із цим, передчаснысть предявленого позову.

Разом з тим, судами не враховано наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України, банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Умови кредитного договору, якими передбачено право кредитора у разі несплати або неповної сплати позичальником визначеної у пункті 2.5 договору щомісячної суми, вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі та передбачено процедуру направлення відповідних вимог, не обмежують визначене законом право кредитора на звернення до суду в порядку та за умов, передбачених статтею 1050 ЦК України.

Суди не врахували вищезазначених норм права та безпідставно відмовили у позові банку про стягнення заборгованості по кредиту, пославшись на те, що вимоги є передчасними, при цьому не перевірили обставин щодо порушення боржником взятих на себе зобов'язань ще з 2014 року, на що посилався позивач під час розгляду справи, не перевірили розрахунок заборгованості та його складових, фактично усунулись від розгляду і вирішення спору по суті.

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо встановлення обставин та оцінки доказів, які не були встановлені та досліджені судом, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги позивача щодо наявності підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України для скасування ухвалених рішень з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 лютого 2017 року скасувати.