розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Затоківської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 0,05 га, розташованої в Лиманському курортному районі селища міського типу Затока, в полосі відчуження Одеської залізничної дороги від 54 км + 750 м до54 км + 850 м, біля садових ділянок № НОМЕР_1 СК "Буревісник".

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку індивідуального дачного будівництва площею 0,05 га, розташованої в Лиманському курортному районі селища міського типу Затока, в полосі відчуження Одеської залізниці від 54 км + 750 м до 54 км + 850 м, біля садових ділянок № НОМЕР_2 СК "Буревісник".

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6, оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради про визнання права власності закрито.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 не є стороною у даній справі, суд першої інстанції не вирішував питання про її права, а тому ОСОБА_5 не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) права на апеляційне оскарження заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради про визнання права власності.

02 вересня 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради про визнання права власності відмовлено.

Касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року мотивована тим, що спірна земельна ділянка, є суміжною з земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_5, а тому заявник вважає, що дане рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради про визнання права власності.

Витребувано із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 2-5102/11.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга та матеріали цивільної справи

№ 2-5102/11 надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, звертаючись до суду з апеляційною скаргою посилалася на те, що спірна земельна ділянка, на яку судом визнано право власності за ОСОБА_4 є суміжною земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_5, та таке розташування унеможливлює під'їзд до її земельної ділянки.

Частиною першою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно роз?яснень викладених в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суд апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_5 не є стороною у даній справі, суд першої інстанції не вирішував питання про її права. А тому ОСОБА_5 не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) права на апеляційне оскарження заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

19 грудня 2012 року у даній справі.

Доводи заявника про те, що виділена земельна ділянка знаходиться у межі смуги відведення Одеської залізниці, що є порушенням відповідних норм, не є підставою для оскарження саме ОСОБА_5 зазначеного рішення суду.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.