Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 725/569/17

провадження № 61-22500 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Чернівецька міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9 м. Чернівці,

представник Чернівецької міської ради - Єркіна Альона Ігорівна,

представник комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9 м. Чернівці - ОСОБА_10,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців у складі судді Стоцької Л. А. від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., від 30 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9

м. Чернівці (далі - КЖРЕП № 9 м. Чернівці) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Позовна заява мотивована тим, що вони проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка розташована на другому поверсі в кінцевій частині галерейного балкону. На даний час їхнє право на безпеку порушено, у зв'язку з чим є потреба облаштувати евакуаційні сходи. Влаштування сходів можливе з їх виходом на територію земельної ділянки, що закріплена за будинком АДРЕСА_1. При цьому існує потреба перерозподілу земельних ділянок, закріплених за будинками № 18 та

АДРЕСА_1, оскільки подвір'я житлового будинку № 20 вдвічі більше, ніж будинку № 18.

Окрім того, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 самочинно побудували гаражі на території земельних ділянок біля будинку АДРЕСА_1, які мають дерев'яні перекриття та шиферну покрівлю, у них відсутня система пожежогасіння та внутрішнього освітлення.

За таких обставин, позивачі просили суд визнати право власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на гаражі, що розташовані на подвір'ї земельної ділянки житлового будинку № 20, недійсним та знести їх власниками. У разі відмови просили знести гаражі силами КЖРЕП № 9 м. Чернівці за рахунок їх власників відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України та рішення Чернівецької міської ради № 198 від 16 червня 2011 року.

Також позивачі просили надати дозвіл ОСОБА_4 за її рахунок і під наглядом КЖРЕП № 9 у м. Чернівці чи Державної архітектурно-будівельної інспекції, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради перенести паркан вбік житлового будинку АДРЕСА_1 площею 84 кв. м., яку міська рада повинна приєднати до загальної площі подвір'я будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 травня 2017 року

у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають у АДРЕСА_1, а тому не є співвласниками чи мешканцями будинку АДРЕСА_1. Отже будь-яких правових підстав для користування земельною ділянкою за вказаною адресою вони не мають. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 набули право власності на гаражі на підставі рішень суду, які набрали законної сили, тобто правомірно та відповідно до вимог законодавства. Порушення права власності є недопустимим.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Лише до компетенції міської ради належить вирішення питання про закріплення земельних ділянок за домоволодінням і, крім цього, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться гаражі, які належать відповідачам на праві власності, що унеможливлює їх знесення.

У касаційнійскарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Посилалися на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень у справі не врахували того, що відповідачами не було надано доказів, що підтверджують їх право власності на гаражі. Також не доведено, що гаражі прийняті до експлуатації та мають відповідну технічну документацію.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема - співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Судами установлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, вона зареєстрована та проживає за вказаною адресою. ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: м. Чернівці

АДРЕСА_1, але фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суди дійшли вірного висновку про те, що він не є власником квартири АДРЕСА_2 та не зазначив, яке відношення має до вказаної квартири і чим саме порушено його право.

24 вересня 2003 року за заявою ОСОБА_4 виконавчий комітет Першотравневої районної ради м. Чернівці прийняв рішення, яким дозволено останній у зв'язку з тим, що проведення капітального ремонту квартири з влаштуванням евакуаційних сходів технічно можливе, виконати будівельні роботи згідно робочого проекту. Однак, при цьому ОСОБА_4 було зобов'язано до початку виконання будівельних робіт отримати дозвіл у міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин, після чого рішення вступає в законну силу. Проте, як було встановлено судами, дозвіл Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин ОСОБА_4 не отримала. Окрім того, у листі Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 15 грудня 2003 року вказано, що заплановані металеві сходи не являються евакуаційними сходами до шести квартир, оскільки перекриваються відгородженою галереєю, а є окремим входом до квартири № 6.

Чернівецька міська рада є розпорядником земель територіальної громади і саме до виключної компетенції ради належить вирішення питань про надання в користування або у власність земельних ділянок. Зазначене відповідає частині четвертій статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Щодо позовних вимог про знесення гаражів, то судами встановлено, що у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 оформлено право власності у встановленому законом порядку на ці гаражі. Суди обґрунтовано відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги, адже ніхто не може бути протиправно позбавленим права власності чи обмежений у його здійсненні (стаття 321

ЦК України).

Обставини, на які посилаються заявники у касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников