відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року, у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі

м. Харкова (далі - ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова) та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови). Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеним 22 березня 2011 року між банком та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова.

Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 31 січня 2013 року склала 36 830, 80 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 9 718,84 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 22 631,92 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 250 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1730,04 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" просив суд: стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 36 630,80 грн за кредитним договором та судові витрати у розмірі 368,31 грн; стягнути солідарно з

ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_4 200 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року, у складі судді Колодяжної І. М., позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 630,80 грн та судові витрати в розмірі 368,31 грн. Стягнуто з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 200 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, взятих ним на підставі укладеного кредитного договору, а тому позовні вимоги банку підлягають задоволенню. Подана ОСОБА_4 заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності застосуванню не підлягає, оскільки термін дії картки ОСОБА_4 було продовжено до вересня 2010 року, а позивач звернувся до суду у квітні 2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 06 вересня

2006 року у розмірі 36 630,80 грн та судового збору в розмірі 368,31 грн, а всього 36 999,11 грн та солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 200 грн скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" в цій частині - відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що строк дії картки закінчився у вересні 2008 року. Посилання позивача, що платіжна картка діє до вересня 2010 року належними та допустимими доказами не підтверджені. Тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову банку в частині стягнення з

ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором, 200 грн та судового збору є помилковим.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та відповідність його висновків дійсним обставинам справи. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова нескористалось своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направило.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року дану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 подав письмову заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 77).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Апеляційним судом установлено, що строк дії картки закінчився у вересні 2008 року, натомість позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2013 року. Належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що термін дії платіжної картки продовжено до вересня 2010 року позивачем надано не було. Інших доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.

У зв'язку із наведеним, скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором та солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 200 грн, апеляційний суд, застосовуючи строк позовної давності, дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,