Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 201/666/17

провадження № 61-25309св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Державний ощадний банк України",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року, у складі судді Наумової О. С., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк) про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2004 року між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття поточного рахунку. У зв'язку зі зміною назв відділень відповідача та їх банківських реквізитів, позивач звернувся до банку із проханням видати йому довідку про наявність рахунку та нові банківські реквізити. Позивачем було отримано відповідь від ПАТ "Ощадбанк" про те, що вартість вказаної довідки становить 75 грн.

Посилаючись на ту обставину, що вказаний тариф, у відповідності до постанови правління банку від 16 квітня 2009 року № 124, встановлено для довідок, пов'язаних із розрахунково-касовим обслуговуванням, а також на те, що відповідачем порушено його право на одержання необхідної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірною та такою, що порушує права споживачів відсутність інформації про вартість послуг у відділенні банку, визнання порушенням вимог пункту 1.37 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ототожнення понять "рух грошових коштів по рахунку" і "наявність рахунку", про визнання неправомірною та оманою споживачів вимоги про сплату 75 грн за довідку про наявність рахунку, визнання неправомірним твердження, що дана довідка коштує 75 грн та суперечить тарифам банку, та стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано невідповідністю законодавчим приписам обраних позивачем способів захисту прав, відсутністю доказів того, що банк вимагав в обов'язковому порядку сплати коштів та безпідставністю вимог про стягнення моральної шкоди, що не вказує на існування порушень прав позивача.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини справи місцевим судом встановлені повно, юридична природа спірних правовідносин та закон, який їх регулює, визначено правильно.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга позивача мотивована тим, що його позовні вимоги повністю відповідають вимогам цивільного законодавства щодо способів захисту прав, що вказує на обов'язок суду розглянути справу по суті заявленого позову.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач вказує на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та відповідність їх висновків дійсним обставинам справи. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 року дану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що в обґрунтування наявності порушення права позивача, як споживача банківських послуг, останній посилається на отримання ним відповіді начальника управління ПАТ "Ощадбанк" від 27 грудня 2016 року із зазначенням затвердженого постановою правління банку розміру комісії за надання довідки про наявність та стан рахунку, яка складає 75 грн.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 16 ЦК України.

Особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, визначеним статтею 16 ЦК України.

Виходячи з наведеного, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що такі способи захисту порушених прав позивача, як: визнання неправомірною відсутність інформації, визнання оманою споживача вимогу про сплату коштів та визнання неправомірним твердження, - не відповідають способам захисту прав, передбачених положеннями статті 16 ЦК України.

Наявність будь-яких правових наслідків, спричинених обставинами, на які посилався ОСОБА_4 в обґрунтування заявлених позовних вимог, належними та допустимим доказами не підтверджено. Зазначене вказує на недоведеність існування порушення споживчого права позивача та безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська