П о с т а н о в а
Іменем України
6 червня 2018 року
м. Київ
справа № 711/10667/15-ц
провадження № 61-20031 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Бабенка В. М., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2015 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі заяви від 6 лютого 2002 року ОСОБА_3, яка відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 4 травня 1995 року призначена опікуном над недієздатною племінницею - ОСОБА_4, одержувала від управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на неї, як інваліда з дитинства ІІ групи, державну соціальну допомогу з 1 січня 2007 року по 31 липня 2015 року.
23 липня 2015 року до управління соціального захисту населення дочкою відповідачки було надано свідоцтво про смерть недієздатної ОСОБА_4 від 27 жовтня 2011 року. ОСОБА_3 не повідомила позивача про смерть ОСОБА_4, що призвело до надмірної виплати державної соціальної допомоги з 1 листопада 2011 року по 31 липня 2015 року у розмірі 40 506 грн. Тобто відповідачка майже чотири роки отримувала адресну державну соціальну допомогу на померлу особу.
29 липня 2015 року управління соціального захисту населення звернулося до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), через який відповідачка отримувала соціальну допомогу, з проханням повернути на рахунок департаменту зазначену надміру сплачену суму. 4 серпня 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" перераховано управлінню соціального захисту населення надміру сплачені кошти у розмірі 26 144 грн 24 коп., а залишок боргу склав 14 361 грн 76 коп.
17 серпня 2015 року відповідачку було повідомлено про надміру виплачену соціальну допомогу інваліду дитинства з одночасним проханням повернути зазначений борг, проте кошти у добровільному порядку нею повернуті не були.
З урахуванням викладеного Департамент соціальної політики Черкаської міської ради просив суд зобов'язати ОСОБА_3 сплатити на користь держави, в особі департаменту, надміру виплачену державну допомогу інваліду дитинства ІІ групи ОСОБА_4 у розмірі 14 361 грн 76 коп.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2016 року у складі судді Скляренко В. М. позов Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради 14 361 грн 76 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка свій обов'язок щодо повідомлення управління соціального захисту про смерть інваліда дитинства ІІ групи ОСОБА_4, яка отримувала державну соціальну допомогу та перебувала у відповідачки на утриманні, не виконала, що свідчить про недобросовісність набувача таких коштів. ОСОБА_3 при подачі заяви від 11 січня 2007 року на призначення зазначеної допомоги була попереджена про обов'язок попередити органи праці та соціального захисту населення у період призначення та виплати соціальної допомоги про зміни у складі сім'ї, що підтверджується її підписом у вказаній вище заяві.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що листом відділу реєстрації актів цивільного стану від 31 жовтня 2011 року було повідомлено управління праці та соціального захисту про смерть, у тому числі племінниці відповідачки - ОСОБА_4 Тобто Департамент соціальної політики Черкаської міської ради був повідомлений про смерть ОСОБА_4, проте соціальні виплати на неї, як інваліда дитинства ІІ групи, не припинив, а продовжив зараховувати на картковий рахунок відповідачки грошові кошти. ОСОБА_3 є людиною похилого віку, на її банківську картку, крім державної соціальної допомоги інваліда дитинства ІІ групи - ОСОБА_4, надходили й інші платежі, що безпосередньо нараховувалися саме відповідачці, унаслідок чого вона не усвідомлювала, які саме кошти надходили на її рахунок. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами недобросовісність відповідачки, що саме ОСОБА_3 вчинила дії для отримання коштів Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент соціальної політики Черкаської міської радипросить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка при оформлені державної соціальної допомоги інваліду дитинства ІІ групи - ОСОБА_4 - була обізнана про обов'язок особисто повідомити орган праці та соціального захисту населення у період призначення та виплати допомоги про зміни у складі сім'ї. Проте ОСОБА_3 такого обов'язку не виконала, унаслідок чого з 1 листопада 2011 року по 31 липня 2015 року управлінням праці та соціального захисту було надміру виплачено державну соціальну допомогу на померлу особу. Копія свідоцтва про смерть інваліда дитинства ІІ групи - ОСОБА_4, опікуном якої була відповідачка, Департаментом була отримана лише 23 липня 2015 року, без якої припинити виплату було неможливо. Отже, зазначені вище обставини свідчать про недобросовісність набувача таких коштів.
У березні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що надміру сплачена державна соціальна допомога інваліду дитинства ІІ групи - ОСОБА_4, яку отримувала відповідачка, як опікун останньої, поверненню не підлягає, оскільки управління соціального захисту населення здійснило такі виплати добровільно та за відсутності недобросовісності набувача. Листом відділу реєстрації актів цивільного стану від 31 жовтня 2011 року було повідомлено управління праці та соціального захисту про смерть племінниці відповідачки - ОСОБА_4, проте соціальні виплати на неї не припинило, а продовжило зараховувати на картковий рахунок відповідачки грошові кошти. На її банківську картку, крім державної соціальної допомоги інваліда дитинства ІІ групи - ОСОБА_4, надходили й інші платежі, що безпосередньо нараховувалися саме відповідачці, унаслідок чого вона не усвідомлювала, які саме кошти надходили на її рахунок.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що на підставі заяви від 6 лютого 2002 року ОСОБА_3, яка відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 4 травня 1995 року призначена опікуном над недієздатною племінницею - ОСОБА_4, одержувала від управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на неї, як інваліда з дитинства ІІ групи, державну соціальну допомогу з 1 січня 2007 року по 31 липня 2015 року.
Відповідно до виписки з акту огляду лікарсько-територіальної експертної комісії від 3 липня 1975 року племінниці ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - встановлена інвалідність безстроково.
23 липня 2015 року до управління соціального захисту населення дочкою відповідачки було надано свідоцтво про смерть недієздатної ОСОБА_4 від 27 жовтня 2011 року.
23 липня 2015 року розпорядженням начальника відділу соціальної допомоги управління праці та соціального захисту особова справа ОСОБА_3 закрита, виплата державної соціальної допомоги припинена.
Департамент соціальної політики Черкаської міської ради вказував про те, що ОСОБА_3 не повідомила позивача про смерть ОСОБА_4, що призвело до надмірної виплати державної допомоги у період з 1 листопада 2011 року по 31 липня 2015 року у розмірі 40 506 грн, яка 4 серпня 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України", на запит департаменту, частково перерахована управлінню соціального захисту населення, а саме у розмірі 26 144 грн 24 коп., залишок боргу склав 14 361 грн 76 коп.
17 серпня 2015 року ОСОБА_3 було повідомлено Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради про надміру виплачену соціальну допомогу інваліду дитинства з одночасним проханням повернути зазначений борг, проте кошти у добровільному порядку нею повернуті не були.
У статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.
Відповідно до пункту 6.3 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169, суми державної соціальної допомоги та надбавки на догляд, якщо остання призначена, надміру виплачені одержувачу внаслідок зловживань з його боку (внаслідок подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо), стягуються на підставі рішення місцевого органу з питань соціального захисту населення.
Відрахування на підставі рішень місцевого органу з питань соціального захисту населення щомісячно провадяться в розмірі не більше 25 відсотків державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, якщо остання призначена, понад відрахування з інших підстав.
У частині першій статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212- 214, 303, 316 ЦПК України 2004 року, вказуючи на відсутність факту недобросовісності відповідачки при набутті державної соціальної допомоги не врахував те, що 11 січня 2007 року ОСОБА_3 при подачі заяви про призначення такої допомоги її племінниці була попереджена про обов'язок повідомити орган праці та соціального захисту населення у період призначення та виплати допомоги про зміни у складі сім'ї, що підтверджується її підписом у цій заяві (а. с. 7-8).
Посилання апеляційного суду про те, що в діях відповідачки немає недобросовісності, так як на її картковий рахунок надходили й інші кошти, а вона в силу свого віку не знала, які кошти надходять, є припущенням, на яких рішення суду ґрунтуватися не може (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року). При цьому, безспірним є той факт, що ОСОБА_3 не повідомила Департамент соціальної політики Черкаської міської ради про смерть племінниці, на яку ще майже чотири роки безпідставно отримувала державну соціальну допомогу. Перевірити, які кошти надходять на картковий рахунок, те, що суми надходження коштів після смерті племінниці не зменшились, те, що у відповідача є родичі, які їй допомагають, не потребувало якихось особливих здібностей і розуміння ситуації.
Отже, апеляційний суд не дав оцінки явній недобросовісності з боку відповідачки при отриманні адресної державної соціальної допомоги, при умові її обізнаності про обов'язок повідомити управління праці та соціального захисту про зміну сімейного стану та не виконання цього обов'язку.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що управлінням праці та соціального захисту було надміру виплачено державну соціальну допомогу за відповідний період, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 обов'язку повідомити управління праці та соціального захисту про зміну сімейного стану. Копія свідоцтва про смерть інваліда дитинства ІІ групи - ОСОБА_4, опікуном якої була відповідачка, позивачем була отримана лише 23 липня 2015 року.
Отже, зазначені вище обставини свідчать про недобросовісність набувача спірних коштів, що є підставою для повернення цих коштів.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради задовольнити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2016 року скасувати, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 червня 2016 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є.В. Синельников
Ю.В. Черняк