Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 753/7928/16-ц

провадження № 61-15771св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк",

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року у складі судді: Вовка Є. І. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у складі суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В.,Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № Д 07-02-03 МК від 17 січня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, за умовами якого вона отримала 20 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 січня 2009 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором, 20 жовтня 2010 року між банком та відповідачем ПАТ "А-Банк" було укладено :договір поруки №167, згідно з яким розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою у розмірі 10 000,00 грн, договір поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року з відповідачем ОСОБА_2, договір поруки № Д 07-02-03П/2 від 17 січня 2007 року з відповідачем ОСОБА_5

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за цим кредитним договором внаслідок чого утворилася заборгованість, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 552,38 дол. США, що за курсом 7,99 грн. за 1 дол. США від 30 листопада .2012 року складає 196 250,89 грн, а також солідарно стягнути з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпроперовська від 02 грудня 2015 року закрито провадження в справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості, а цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва за місцем проживання відповідачів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року роз'єднані позовні вимоги і виділені в самостійне провадження позовні вимоги про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 за договором поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ухвалою суду по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено запитання - чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на договорі поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року ОСОБА_2 чи іншою особою. Проте цивільна справа була повернута до суду експертною установою без проведення вказаної експертизи через невиконання позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" клопотання експертів щодо надання оригіналу договору поруки, внаслідок чого суд відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) встановив факт, що ОСОБА_2 договір поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року не підписувала, у зв'язку з чим підстави стягувати з неї заборгованість за кредитним договором відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року залишене без змін.

Ухвала мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування.

У березні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року, у якій просить оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили інші докази, які свідчать про укладення договору поруки між сторонами: сам договір, в якому зазначені дані кредитного договору, адреси фактичного проживання та реєстрації поручителя ОСОБА_2, серія та номер її паспорту та ідентифікаційного номеру, які є особистими конфіденційними даними відповідача, а також можливість допиту позичальника ОСОБА_4 щодо обставин укладання договору поруки з ОСОБА_2

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2, через представника ОСОБА_6, надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскарженні рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_2 виконала клопотання експертів, а саме: надала вільні та експериментальні зразки підпису, проте примірник оригіналу договору поруки у неї відсутній, оскільки вона його не підписувала. Вказує, що ПАТ КБ "ПриватБанк" проігнорувало судовий процес, оскільки не з'являвся у судові засідання та не виконав вимогу суду про надання оригіналу договору поруки. Крім того, ОСОБА_2 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у подібних справах.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі з таких мотивів.

Суди встановили, що при пред'явленні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 24 552,38 дол. США, що за курсом 7,99 грн за 1 долар США від 30 листопада 2012 року складає 196 250,89 грн, за кредитним договором № Д 07-02-03 МК від 17 січня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, позивач посилався на договір поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року, який укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 зазначала, що договір поруки, на який посилається банк в обґрунтування своїх вимог, не укладала з банком і не підписувала його. Для підтвердження своїх заперечень просила призначити судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання: чи виконано підпис від імені неї на договорі поруки нею чи іншою особою?

Ухвалою суду від 11 травня 2016 року було по справі вказану експертизу для отримання відповіді на поставлене судом запитання перед експертом: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на договорі поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року ОСОБА_2 чи іншою особою.

За клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 11253/11254/16-32 судом були надані експерту вільні зразки підпису ОСОБА_2 та експериментальні зразки її підпису. При цьому суд повідомив експерта про неможливість надати в розпорядження експерта оригіналу договору поруки, у зв'язку з тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надав суду цей договір, незважаючи на отримання такої вимоги.

Повідомленням від 11 жовтня 2016 року про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі, підтверджено, що оригінал договору поруки № Д 07-02-03П/1 від 17 січня 2007 року експертам не надійшов, що унеможливило проведення експертизи.

Згідно частини першої статті 146 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржених рішень) у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Встановивши, що позивач не надав оригінал договору поруки і це унеможливило проведення судово-почеркознавчої експертизи, суди зробили правильний висновок про встановлення факту, що договір поруки №Д 07-02-03 П/1 від 17 січня 2007 року не був підписаний ОСОБА_2

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило